Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Seite 69

відкритий і водночас владний погляд темних очей. Високе
чоло, трохи задовгий ніс, закручені донизу вуса, міцно
стулені тонкі губи, неважке, але круто зрізане підборіддя.
До цього можна додати свідчення сучасників, які відзна­
чали, що Хмельницький був вище середнього зросту, мав
міцну будову тіла — був «широкий у кістках».
Поведінка гетьмана засвідчувала, як ми вже відмічали,
холеричний темперамент, який досить часто виявлявся в
рисах його характеру, так чи інакше впливав на його вчин­
ки та дії. Ті, кому пощастило спілкуватися з ним, звертали
увагу на тонкий розум, ерудицію, вміння передбачати роз­
виток подій, сталеву волю гетьмана. Сучасні історики за­
значають, що Богданова різкість у судженнях і запальність
у розмові поєднувалися з м’якістю і привітністю, дотеп­
ність — із мовчазністю, простота і щирість — з лукавством
і мстивістю, доброта — з суворою вимогливістю і навіть
жорстокістю. В його характері дивовижно сплелися во­
єдино відчайдушна сміливість і холоднокровна обачність,
принциповість, що межувала з упертістю, й готовність до
компромісу. Можна сказати, що це була цільна, але вод­
ночас суперечлива натура.
Про темпераментний, але разом з тим і поступливий
характер гетьмана свідчить такий факт. Коли в серпні
1648 року до нього прибули польські посли, то спочатку
він погрожував їм смертною карою за те, що вони перед
тим писали до нього «неучтиві» листи. Однак уже наступ­
ного дня він вибачився за свої дії і спокійно розпочав
переговори. Холеричність Богдана також засвідчували ро­
сійські посли Ф. Бутурлін і В. Михайлов. У 1657 році вони
повідомляли царю, що гетьман дуже невдоволений міжна­
родною політикою Росії: «А гетьман Богдан Хмельницький
як шалений, який з розуму зійшов, заволав і мовив: “...уже
діти, про те не печальтеся! Я то відаю по тому учини­
ти — треба відступитися від руки царської величності!”
І запалився так, як не годиться православним християнам
поступати».
Джерела засвідчують, що в жовтні 1653 року у Чи­
гирині Хмельницький власноручно «вийняв шаблю і по­
рубав черкаського полковника Єська» за неповагу, ви­
явлену до гетьмана. Цікаво, що відразу після прикрого
випадку «гетьман до козаків поклонився тричі до землі
і велів їм дати бочку меду». Отже, як бачимо, жорсто­
68