їжджали на віллу у Ванзеї, мальовничому передмісті Берліна, де разом з сім’ єю проживав П. Скоропадський. Врешті-решт, їм вдалося переконати його в тому, щоб він очолив Союз.
У цей час П. Скоропадський знов повернувся до політики. Він брав активну участь у політичному та культурному житті української еміграції, зокрема заснував у Берліні Український науковий інститут, а також працював над своїми « Споминами » та листувався із гетьманцями. Завдяки його зусиллям зростав авторитет Союзу серед української еміграції, утворилися філії у Чехословаччині, Франції, США, Канаді та Західній Україні.
Щоб залучити до спілки широке коло української еміграції, її голова доручив провідному теоретику УСХД В. Липинському розробити модель майбутньої монархічної Української держави. Так у середині 20-х років з’ являється теорія « Української дідичної, класократичної, трудової монархії-гетьманства ».
У часи Другої світової війни ГІ. Скоропадський, користуючись впливом і зв’ язками в німецьких військових колах, визволив із тюрем та концентраційних таборів чимало українських патріотів, причому не лише гетьманців( наприклад С. Бандеру). Щоправда, його спроби об’ єднати навколо себе всі українські національні партії та організації, а також провести до німецької адміністрації в Україні своїх людей успіху не мали.
Загинув П. Скоропадський, можна сказати, випадково. 16 квітня 1945 року, їдучи машиною, він потрапив під бомбардування авіацією союзників на станції Платлінг, що поблизу Мюнхена. Через десять днів Павло Скоропадський помер у шпиталі монастиря Меттен.
Донька гетьмана Єлизавета Кужім-Скоропадська із сумом згадувала ці трагічні дні: « 26 квітня до Метгена в’ їхали американці... Вранці того дня помер мій Батько... Скільки я не питала щодо труни й священика, монастирські сестри нічого не знали... Незважаючи на всі заборони, я вийшла з лікарні... Я пішла на цвинтар і там на носилках знайшла Батька без труни. Він був загорнутий в сіре церковне покривало. Грабарі рили могилу... Через деякий час грабар знайшов священика греко-католика... Він звернувся до мене по-українськи: « Мені одна жінка сказала, що на мене чекає українка ». Я попрохала поховати мого Бать
410