Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 361

ли, пензенські вотчини Чернишове, Єршове та ін. Того ж
року вісімнадцятирічний Кирило Розумовський був при­
значений президентом Російської Академії наук.
Таке призначення пояснювалося не лише прихильніс­
тю цариці Єлизавети до Розумовських, але й тогочасною
офіційною політикою її уряду, спрямованою проти засил­
ля німців у важливих сферах життя країни і, зокрема, в
науці. Перші чотири президенти Російської Академії наук
були німецького походження- Після вступу Єлизавети на
престол у зв’язку з відсутністю бажаної для цариці канди­
датури серед росіян посада президента академії упродовж
п’яти років взагалі залишалася вакантною. За таких обста­
вин юний Кирило Розумовський, маючи за плечима досить
пристойну європейську освіту, а головне, будучи довіре­
ною особою імператриці, став президентом академії. Вод­
ночас, з огляду на молодість і недосвідченість президента,
фактичне керівництво установою було доручено вихова­
телю К. Розумовського Г. Теплову, який офіційно зайняв
посаду асесора при академічній канцелярії.
В академії тоді відчайдушну й непримиренну боротьбу
із засиллям німців вів геніальний російський учений Ми­
хайло Ломоносов, який свого часу навчався в Києво-Мо-
гилянській академії. Слід зазначити про маловідомий (по
суті, замовчуваний) у радянській історіографії факт, що
українець К. Розумовський одразу пройнявся глибокою
шаною до Ломоносова і, незважаючи на те, що останній
мав багато ворогів серед керівної академічної верхівки
(Теплов, Шумахер та ін.), часто підтримував його як мо­
рально, так і матеріально.
Тим часом у політичному житті України назрівали ви­
значні події. Ще в 1744 році, під час подорожі Єлизавети
в Україну, представники старшинської верхівки передали
імператриці у Глухові чолобитну з проханням про віднов­
лення гетьманства. І хоча цариця, зважаючи на підтримку
прохання з боку свого фаворита, поставилася до ідеї ціл­
ком прихильно, вона, безперечно, враховувала політику
своїх попередників, особливо Петра І, яка була спрямова­
на на всіляке обмеження й повну ліквідацію автономії
України-Гетьманщини.
Надзвичайно важливим і серйозним для імператриці та
її уряду було й питання щодо кандидатури гетьмана. Цілком
ймовірно, що в середині 40-х років XVIII століття найре-
360