Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 350

Генеральною канцелярією і судом, вилучити село Середи­
ну Буду з володінь Наумова і селище Вікторів — Арсенье­
ва. Бунчуковому товаришу Фаю гетьман доручив від свого
імені наказати, щоб він Наумову «денег закупних не одной
копейки не давал, а если даст, то нехай будет певен, же
дармо тие деньги пропадут».
Про факти продажу рангових володінь та одержання
міністром Ф. Наумовим хабарів Д. Апостол повідомив
російський уряд. Міністра було відкликано з Лівобереж­
ної України. Села залишилися у ранговому володінні, і в
1728 році їх одержав на посаду міністра при гетьмані князь
О. Шаховськой.
Проте окремі заходи, спрямовані на збереження ранго­
вих володінь, не могли дати відчутних результатів. Тому
27 липня 1728 року гетьман Д. Апостол звернувся до царя
з пропозиціями щодо основних питань політичного та еко­
номічного життя Лівобережної України. З більшістю з них
царський уряд погодився, але водночас вніс свої зміни.
Одне з питань, викладених у «Пунктах» Д. Апостола,
торкалося незалежного судочинства. Царський уряд пого­
дився на те, щоб судові справи було передано у відання
місцевих судових органів. Генеральний військовий суд
повинен був займатися тільки справами з апеляцій. Цар­
ський уряд ухвалив, що цей вищий для Лівобережної Ук­
раїни суд мав складатися з трьох росіян і трьох українців.
Головою Генерального військового суду призначався геть­
ман. Однак найвищою апеляційною інстанцією, до якої
можна було звертатися через Колегію закордонних справ
у разі незадоволення рішенням Генерального суду, був цар.
Цим було підірвано спробу гетьмана Д. Апостола відстоя­
ти незалежність судочинства на Лівобережній Україні.
Царський уряд вніс зміни і у фінансові справи Лівобе­
режжя. Військовий скарб, який відав ними, раніше очо­
лював генеральний підскарбій. Рішенням царського уряду
замість одного підскарбія призначалися двоє: українець
і росіянин.
У «Пунктах» Д. Апостола, затверджених царським уря­
дом, порушувалося питання про рангові та ратушні маєт­
ки. На початку XVIII століття швидкими темпами відбу­
валася концентрація земельної власності, яка була мірилом
цінності і головним багатством тогочасного суспільства.
Поруч із скуповуванням землі, заселенням слобід і хуторів
349