Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 344
саду виступили двоє: Д. Апостол і чернігівський полковник
та наказний гетьман П. Полуботок. Проте царський уряд,
прагнучи до поступової ліквідації автономії Лівобережної
України, знаходив різні причини для відмови.
Двовладдя, що виникло на цій території (з одного боку,
Малоросійська колегія, яка представляла інтереси росій
ського уряду, а з другого - - гетьманський уряд на чолі з
Полуботком , який енергійно наполягав на збереженні ав
тономії), призвело до конфліктів, у які втрутився царський
уряд. Цар викликав до Петербурга наказного гетьмана
П. Полуботка разом з генеральним писарем С. Савичем та
генеральним суддею І. Чарнишем. Там вони знову від імені
всього Війська Запорозького звернулися до Петра І з про
ханням дозволити вибори гетьмана.
Миргородський полковник Д. Апостол і після закін
чення Північної війни, як свідчать літописи, брав участь
у воєнних походах, У 1722 році він очолював десягитисяч-
не козацьке військо, яке разом з російською армією вою
вало у Персії. А вже восени 1723 року російські війська на
чолі з князем М. М. Голіциним і козацькі полки під керів
ництвом Д. Апостола, готуючись до нового походу, стояли
табором на річці Коломак.
У вересні 1723 року представники козацької старшини
представили миргородському полковнику підготовлене про
хання до царя про вибори нового гетьмана та про переда
чу збирання податків на Лівобережній Україні з царської
казни до Військового скарбу. Д. Апостол, як зазначалося
пізніше в царському указі, у них «многое переправил и
некоторые пункты прибавил и приложа сам руку, других
полковников и полковую старшину прикладывать застав-
ливал». Потім це царським урядом було йому поставлено
в провину.
1
жовтня 1723 року за підписами миргородського
полковника і наказного гетьмана Д. Апостола, полкової
і сотенної старшини, бунчукового і значкового товарис
тва, від імені усього козацького війська, яке брало участь
у поході на Коломак, ці прохання (чолобитні) було пе
редано Петру І. Літописець зазначає, що цар, прочитав
ши їх «з великим гневом и яростию», відразу ж віддав
наказ заарештувати П. Полуботка, С. Савича та І. Чар-
ниша, які тоді були у Петербурзі. 18 грудня 1724 року
П. Полуботок помер у в’язниці.
343