Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 313

Біла Церква не була взята. В цей час, дізнавшись про під­
хід свіжих російських військ, татари султан-калги покину­
ли Орлика й, розділившись на загони, почали грабувати
населення та брати ясир. Правобережні козаки кинулися
рятувати свої домівки. Зрештою, орда повернула до Бугу.
Військо Орлика змушене було відійти до Фастова. Тут
польський загін теж покинув гетьмана й відійшов у Поліс­
ся. З рештками війська Орлик поспіхом відступив до Дніс­
тра, а тим часом російські дивізії під командуванням ге­
нерала М. Голіцина вступили на Правобережжя.
Так невдало скінчився похід П. Орлика на Правобе­
режну Україну. До того ж внаслідок грабіжницьких дій
татар Орлик і на Правобережній Україні втратив підтрим­
ку населення.
А влітку розпочався наступ царської армії. Вирішаль­
ний бій відбувся на Пруті. Турецькі війська оточили росіян,
Петро перед загрозою неминучого полону запросив пере­
говорів. Це було вигідно для Туреччини, і візир дав свою
згоду. Впродовж переговорів Орлик постійно відвідував
великого візира і наполягав на тому, щоб російська армія
негайно покинула Україну, повернула награбоване майно
і щоб пункт про це був записаний до майбутнього догово­
ру. Але з цього мало що вийшло. Договір, який увійшов в
історію як Прутський, було укладено 13 липня 1711 року.
Росія зобов’язувалася віддати Туреччині Азов, зрити фор­
теці Таганрог, Богородицьк і Кам’яний Брід. На Україні
все залишалося, як і раніше.
У цій сит уації Орлик повернутися в Україну вже не міг.
Тим більше, що цар після своєї невдачі просто лютував,
знищуючи все і всіх, хто хоч якимось чином був зв’язаний
з Орликом чи виявляв якесь невдоволення. Плач і стогін
розлягався по Україні ще страшніший, ніж після татарської
навали. 1 зарадити цьому горю було нікому.
Тим часом активізували антиукраїнську політику уря­
ди Англії, Голландії та інших країн — особливо у зв’язку
з перебуванням козацького війська в межах Туреччи­
ни. Щоб ознайомити держави Європи зі своєю позиці­
єю, Орлик складає «Маніфест до європейських королів».
«Вважали ми потрібним проінформувати королів, — за­
значається у цьому документі, — володарів республіки
й інші християнські держави про мотиви, котрі привели
нас в Турецьку державу й змусили підняти сьогодні
312