Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Página 304

жаючи бути клятвопорушником і зрадником свого покро­
вителя, віддавати «неблагодарным сердцем злая возлагая,
ненавесть за возлюбление и за хлеб яд смертоносний»,
Орлик вирішив через піддячого Олександра Меншикова
викликати від царя довірених осіб для нового заприсяган­
ня гетьмана і старшини. «И таким способом намеривался,
без повреждения совести и присяги моей, и фракцию Ма-
зепину пресекть и старшину всю от оной отвратить». Але
саме тоді надійшло повідомлення про страту Іскри і Ко­
чубея, «якая ведомость мне устрашила, и того ради при­
нужден я был оставить тое умышление, опасаясь такой же
и на себя погибели».
Орлик, очевидно, не знав тоді, що в доносі Василя
Кочубея, переданому міністрам царя 10 квітня 1708 року,
чотирнадцятим пунктом звинувачення Мазепи було пода­
не свідчення про те, що зустріч з єзуїтом Заленським (по­
сланцем Станіслава Лещинського) влаштував гетьману
саме Пилип Орлик. Даючи усні пояснення з цього приво­
ду, Кочубей заявив: про це його дружині сказала дружина
Орлика. У 25-му пункті звинувачення вказувалося, ніби
один чоловік, наближений до Мазепи, довірявся своїм
гостям, що не слід згадувати про битви з татарами — «вони
нам незабаром знадобляться». Кочубей усно повідомив,
що це полтавському полковникові Іскрі говорив Орлик.
У Василя Кочубея були свої рахунки з Орликом. Ще в
лютому 1708 року він написав бумагу проти Пилипа, де
скаржився, буцім цей висуванець «нас во всем понижает,
бєзчестит и топчет». Розкриваючи походження гендлярів
Герциків, з якими породичався Орлик, судця описував усі
неблагочестиві вчинки останнього: «всяко нам ищучи зла»,
«заслуги... старинии легце важит и под ноги топчет». Ко­
чубей жалівся, ніби Орлик заявив, що він, будучи ще ге­
неральним писарем, 12 років «не умел писати» і з його
листів «до дурних москалей писованих... некоторые ляхи
смеялися». На бенкеті у Левенця Пилип його, суддю, об­
мовляв і «лаяли в матерь и всяко хулили и уничтожали».
Неповажно ставився Орлик також до полковника Іскри,
якого «лает, безчестить и в мове передражнюег всегда на
всяком местцу». Сам Іскра 13 лютого в розмові з охтир-
ським полковником Осиповим завважив: «Более всех зна­
ет все тайны заговора Мазепин писарь Орлик, потому что
через его руки идет вся гетманская переписка».
303