Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 301

чашу поневірянь, страждань, принижень, але жила разом з ним надією. Ганну прихилила недоля в Станіславові з доньками Варварою та Марією. І там вона майже на п’ятнадцять років пережила чоловіка, терплячи нужду та злидні і спродуючи останню одежину. Через рік після одруження, 6 листопада 1699 року в Орликів народилася перша дитина — донька Анастасія, — на хрестинах якої було багато старшини. Це підкреслює широкі зв’язки Орлика у вищих колах української шляхти. Вже на той час Пилип, очевидно, був «гетьманской вой­ сковой старшини канцелярист» (згадується у 1702 році). Про Орлика як про молодого реєнта військової канцелярії писав у квітні 1700 року і Самійло Величко: «Филип Орлик, реент тогдашний войсковой канцелярии, новициантом бу­ дучи, хочай и мудрий был человек, еднак еще не призви- чаился был досконале до управлення всяких дел воскових писарских». Проте авторитет Пилипа Орлика вже на той час був досить високий. Про це свідчить хоча б той факт, що 5 листопада 1702 року в Батуринській Микільській церкві новонародженого сина Орлика Григора хрестили сам гетьман Іван Мазепа, полковник Іван Ханенко та Віра (чи Любов) Кочубеївна — дружина генерального судці Ва­ силя Кочубея. «Реєнтом канцелярії війська Запорозького» був Пилип Орлик і наприкінці липня — на початку серпня 1707 р., про що свідчить його лист до військового канце­ ляриста Івана Максимовича. Затим, не раніше осені 1707 ро­ ку, Орлик став генеральним писарем. Такій швидкій кар’єрі він був зобов’язаний в першу чергу власними здібностями і якостями: гострим розумом, чіткою пам’яттю, високою освіченістю, природним тактом та дипломатією, особливою кмітливістю та обдарованістю. Не випадково Мазепа любив і довіряв Орликові. А він навіть у покаянному листі до Яворського 1721 року під­ креслював, що ніколи нікому не складав присяги, навіть цареві — лише панові своєму гетьману Мазепі. Пізніше в своєму «Діарії» Пилип засвідчить, що Мазепа «як ніхто... міг краще обробити людину й притягти її до себе». Нові посади приносили Пилипу Орлику нові володін­ ня: села Дремайлівка, Дорогинка Ніжинського полку, мли­ ни і двори в Батурині та Ніжині, у 1708 році — села Кри- вець та Риловичі у Стародубському полку з млинами, винницями, лісами, руднею та слобідкою, якій дали назву 300