Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Página 293

відкривали шведські фанфари та козацькі сурми, що грали
навперемінно. За ними козацька старшина несла ознаки
гетьманської влади: булаву, оздоблену самоцвітами, прапор
і бунчук. Труну, вкриту малиновим оксамитом із золотим
шиттям, везли на возі, запряженому шестернею, на яких
їхали козаки з піднесеними вгору шаблями. За домовиною
йшли шведський король зі своїм почтом і уповноважені
при ньому іноземні посли, а також представники султана,
молдавський і волоський господарі. За ними їхали верхи
на конях Орлик і Войнаровський, козаки. Далі з опущеною
зброєю й похиленими прапорами — королівські трабати у
барвистих одностроях і яничари в білому. За стародавнім
звичаєм голосили українські жінки. В останніх рядах юр­
бою йшли вірмени, цигани, татари і поляки.
Прощальна відправа відбулася за обрядом козацької
традиції в маленькій православній парафіяльній церкві
села Варниці, поблизу Бендер. Потім Орлик з огляду на
присутніх іноземців виголосив латиною промову, нагадав­
ши про перемоги та добрі вчинки й дії гетьмана. Особли­
во спинився на його великих планах визволення України.
«Той великий славний муж, що залишився на старі літа
без нащадків і з великим майном, жертвував усім, щоби
вибороти волю своїй батьківщині. Він не вагався зректись
усього, що може бути найдорожче на цій землі, й віддав
власне життя за визволення рідного краю з-під москов­
ського ярма... Ім’я Мазепи житиме вічно зі славою в пам’яті
нашого народу, бо він бажав для нього свобідного розвит­
ку всіх його безконечних можливостей».
Першим схилив голову на прощання перед тлінними
останками Мазепи Карл XII, за ним це зробили всі при­
сутні. Завершилася відправа салютом козацьких самопалів,
шведських і турецьких рушниць, пострілами гармат. Потім
кортеж із труною гетьмана в супроводі загону козацького
війська відвіз її до Галаца. Там, у землі Молдавії — право­
славного князівства, що було під протекторатом Туреччи­
ни, — поховали гетьмана.
У головній церкві Святоюрського монастиря Галаца
козаки збудували посеред церковної трапезної цегляний
льох-гробницю й у ньому поховали тіло свого гетьмана.
На домовину було покладено мармурову плиту з карбова­
ною на ній епітафією, гербами України та Мазепи, а також
фігурою одноголового орла. Але Мазепа, який не знав
292