Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 263

рекопу. Того року навесні не було дощів, висохли трави в
Дикому полі і навіть у Великім Лузі понад Дніпром. Це
ускладнювало похід такої маси військ. До того ж крим­
ські татари вдалися до випробуваного засобу: вони під­
палили степи Запорожжя на величезній площі. Рухатися
випаленим степом людям і коням було надзвичайно важ­
ко. У гетьмана Івана Самойловича загострилась хвороба
очей. Люди і коні задихалися в диму і кіптяві, що розно­
силася вітром. А до Перекопу ще залишалася майже сотня
верст.
18
липня 1687 року об’єднане військо зупинилося біля
річки Карачакрак. Воєначальники зібралися на військову
раду в головнокомандуючого Голіцина. Більшість вислов­
лювалася за припинення походу й повернення війська на
Лівобережжя. Рада ухвалила Кримський похід припинити,
але відправити значні сили в район Запорозької Січі, де
перебували ратники Григорія Косагова, і чинити військо­
вий промисел проти фортеці Кизикермен над Дніпром.
Туди рушило двадцять тисяч ратників під командуванням
воєводи Леонтія Неплюєва і вісім козацьких полків (Чер­
нігівський, Прилуцький, Переяславський і Миргород­
ський, два кінних і два піших охотницьких полки) під
загальним командуванням наказного гетьмана Григорія
Самойловича. Гетьман Іван Самойлович наказав кошово­
му отаману Григорію Сагайдачному з запорожцями також
приєднатися до цього війська і діяти спільно проти та­
тарських орд та їх фортець у нижній течії Дніпра.
Це, мабуть, були останні розпорядження гетьмана Іва­
на Самойловича, проти якого поступово наростало невдо­
волення серед старшин і козацтва. Невдоволення посили­
лося у зв’язку зі збільшенням податкового тягаря під час
першого Кримського походу, який вимагав значних витрат
на утримання п ’ятдесятитисячного війська. Старшина ви­
словлювала невдоволення козацтва й поспільства проти
гетьмана, якого вважали винуватцем усіх негараздів на
Лівобережній Україні.
Недовір’я до гетьмана поширювалося й серед росій­
ських воєвод, зокрема в головнокомандувача військами
князя Василя Голіцина. Останній вдався до того, що до­
ручив генеральному осавулу Івану Мазепі та військовому
канцеляристові Василю Кочубею вивідувати думки й ви­
словлювання Івана Самойловича проти політики царсько­
262