Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Página 225

в їхній боротьбі з полками Дорошенка. На початку берез­
ня 1674 року під Лисянкою війська, які складалися з Ки­
ївського, Канівського, Лубенського, Білоцерківського пол­
ків, а також козаків Ханенка, розбили двохтисячний загін
Григорія Дорошенка. Але це, як не дивно, прискорило
падіння самого Ханенка. 17 березня 1674 року в Переяславі
відбулася рада правобережного козацтва. «На генеральній
раді нашій Ханенко клейноди військові, булаву і бунчук...
з рук своїх здав» і попросив пробачення в козаків, коли
кому з них зробив зле. Після цього товариство проголоси­
ло гетьманом обох берегів Дніпра Івана Самойловича. Так
закінчилася гетьманська діяльність Михайла Ханенка.
Невдовзі Михайло Ханенко оселився в Козельці. Однак
його продовжували бентежити лаври політичного діяча.
Весною 1677 року він написав листа до нового короля Речі
Посполитої — Яна III Собєського — з пропозиціями про
співробітництво. Є припущення, що він хотів запропону­
вати польському монархові свою кандидатуру на гетьман­
ську посаду. Але це послання перехопив Самойлович. На
допиті перед генеральним суддею Ханенко розповів про
свої «незаконні» зносини з польським монархом. Остання
згадка про колишнього гетьмана в документальних джере­
лах датується кінцем 1678 року — Михайло Ханенко пе­
ребував у батуринській тюрмі під арештом у команди­
ра московських стрільців Радишевського. Помер гетьман
у 1680 році.
Отже, останній пропольський правобережний гетьман
М. Ханенко мав непогані людські якості, бажав щастя
своїй рідній землі. Військові здібності Ханенка допомогли
йому протягом шести років утримувати булаву. Але М. Ха-
ненку не вистачило політичного розуму державного діяча,
він так і не зрозумів гетьмана Дорошенка в його прагнен­
ні утвердити на території Центрально-Східної Європи єди­
ну Українську державу.
Це, однак, у жодному разі не може бути причиною
негативною ставлення до Михайла Ханенка — складної
і дуже неоднозначної постаті в українській історії...