Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 219
перемогу — на Запорожжя воно повернулося з царською
грамотою, яка прощала всі попередні виступи січовиків
проти царя.
Наприкінці серпня 1670 року М. Ханенко вислав до
Острога, де перебували польські комісари, спеціальне по
сольство на чолі з С. Богаченком. Очевидно, цей приїзд
було заплановано заздалегідь, адже поява послів не стала
несподіванкою для поляків. Вони відразу ж почали пого
джуватись з усіма запропонованими пунктами. Тобто зро
зуміло, що посли попередньо вже були ознайомлені з усіма
запропонованими пунктами. За два дні по тому було укла
дено польсько-український Острозький договір про регу
лювання взаємовідносин між урядами гетьмана та короля
Михайла Вишневецького (тоді як переговори з послами
Дорошенка тривали з перервами близько п ’яти місяців).
Треба зауважити, що українські історики досить нега
тивно оцінюють рішення Острозької комісії. Політичні,
економічні та конфесійні права українського народу, по
рівняно з попередніми договорами, значно обмежувались.
Але в боротьбі з гетьманом Дорошенком Ханенко отримав
деяку перевагу. Добиваючись ще більшого визнання в поль
ського короля, Ханенко намагався утримати кримських
ханів від виступів проти Речі Посполитої.
Однак панівні кола Польщі не виявили одностайності
у підтримці Ханенка. Коронний гетьман Ян Собєський та
підканцлер Андрій Ольшевський висловлювалися проти
визнання його єдиним гетьманом Правобережної України.
Очевидно, саме тому король не віддав булави козацьким
послам С. Богаченку, Г. Пелеху, 3. Білому, які отримали
від нього інші козацькі клейноди та двадцять тисяч злотих.
Козацька рада у Корсуні, яка відбулася 22 лютого 1671 року,
висловила невдоволення рішеннями Острозької комісії.
На Раді зазначалося, що острозькі умови повертають Ук
раїну до її стану перед Визвольною війною. Старшина, яка
підтримувала Дорошенка, відмежувалася від прийнятих
рішень і заявила, що не допустить приходу польської шлях
ти на українські землі.
У травні 1671 року коронний гетьман Собєський ого
лосив про скликання посполитого рушення в Правобе
режну Україну. На початку липня чотирнадцятитисячне
польське військо вступило на землі Поділля. Михайло
Ханенко відрядив до Собєського свого посла, який 16 сер
218