Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 21

конівський літопис: «Ноября к царю з Днепра воевода
князь Дмитрей Иванович Вишневетцкой, а был государ-
скою посилкою на Днепре и Крымские улусы воевал,
которые кочевали близко Днепра».
Цього разу український князь пробув у Москві до квіт­
ня 1562 року, після чого цар відправив його знову в пониз­
зя Дніпра, «а с ним Каневские Черкаси, а велел им недруж-
бу делати царю крымскому и королю литовскому».
Про особисту участь у цій кампанії Вишневецького
відомі нам документи не згадують, але, безумовно, люди
князя «первей сего в замку Хортуса наймя Миколай з
иншими товаришами своими и теж з Черкас поймя Кабе­
ли, з стрельцами з петьмастами человеков з одиночивши-
ся, пришедчи под Очаков, подцаному его, цесаря многие
шкоды починили».
31 липня 1562 року до царя в Можайськ прийшла звіст­
ка, що князь Дмитро Вишневецький «отъехал с Поля с
Днепра в Литву, к Польскому королю со всеми своими
людьми, которые с ним были на Поле».
Звичайно, Вишневецький поїхав до короля не лише
тому, що в зв’язку з падінням Вибраної ради царя і почат­
ком війни з Литвою це було «ему выгоднее». Не треба
забувати, які зміни сталися в характері Івана Грозного в
цей час, яких переслідувань почали зазнавати ті, хто ще
вчора користувався його довір’ям. 1560 року потрапив у
неласку голова уряду Олексій Адашев, наступного року
арештували двоюрідного дядька царя князя Глинського,
потім голову Боя рської думи Бєльського. Цілком можливо,
що така доля чекала й Дмитра Вишневецького, котрий, як
і «Иван Шереметев, Алексей Адашев, Иван Михайлов и
иные», належав до тих радників царя, котрі, за його сло­
вами, «чинили ссору с Кримом». Це відчуття не підвело
українського князя: «А которые наши люди ближние про­
меж нас, — писав Грозний кримському хану, — з братом
нашим з Девлет Киреем царем ссорили, мы то ссыскали,
да на них опалу свою наложили есмя — иные померли,
а иных разослали есмя, а иные ни в тех, ни в сех ходят».
А тим часом, напади кримчаків на Україну посилилися.
Дізнавшись про повернення Вишневецького у пониззя Дніп­
ра, кримський хан вжив негайних заходів: мобілізував усі
наявні сили кримчаків, відрядив до правителів Отгоманської
імперії гінців з пересторогою про небезпеку і по підмогу.
20