Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 196

коронне військо під проводом Себастіяна Маховського. Цей польський полковник, відомий надзвичайною жорс­ токістю й брутальністю, зажив, крім усього, й сумної сла­ ви рейментаря, який «не здобув жодної перемоги». Самій- ло Величко записав у своєму літописі: «Король Ян-Казимир відправив коронні війська зі значним рейментарем Ма- ховським на Україну, дозволивши їм плюндрувати Украї­ ну вогнем і мечем і отак «хилити її до корони Польської»». Поляки, вступивши до Поділля, зруйнували містечко Іван- город, яке не підкорилося їм. 19 грудня між Браїловим і Брацлавом війська Дорошенка наздогнали польське вій­ сько й розгромили його, Маховський потрапив у полон і був відвезений до Криму. Таким чином Правобережжя звільнилося від Польщі. Ще в останні місяці 1665 року П. Дорошенко зробив спробу закріпитися на Лівобережжі. У відсутність Брю- ховецького, котрий у той час був у Москві, правобе­ режний гетьман послав на лівий берег Дніпра козацькі загони, поширюючи там свої універсали, в яких закли­ кав лівобережне населення визнати його владу і скинути Брюховецького для об’єднання розділених частин Украї­ ни. З початком 1667 року П. Дорошенко планував висту­ пити з усім своїм військом на Лівобережжя. Але у той час змінилося міжнародне становище: 20 січня 1667 року між Польщею і Росією було укладено так зване Анд- русівське перемир’я. Відкинувши умови Переяславської угоди 1654 року, Росія йшла на компроміс з Річчю Пос­ политою, але за рахунок територіального поділу України і визнання за Польщею права на правобережні землі. П. Дорошенко добре розумів, що договір перекреслював його плани об’єднання обох частин українських земель під однією булавою. Після Андрусова вкрай загострилася міжусобна бороть­ ба. Були моменти, коли в Україні водночас існували три гетьмани різної політичної орієнтації, кожний із яких тяг­ нув за собою козаків свого полку і обов’язково запрошував як своїх союзників ханські орди. Руїна досягла свого апо­ гею. Розгорілася громадянська війна. Андрусівське перемир’я призвело до посилення проту- рецьких і протатарських настроїв у середовищі козацької старшини. Ті, хто боровся проти царського уряду, після 1667 року вже не мав можливості спиратися на Річ Пос­ 7* 195