Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 196
коронне військо під проводом Себастіяна Маховського.
Цей польський полковник, відомий надзвичайною жорс
токістю й брутальністю, зажив, крім усього, й сумної сла
ви рейментаря, який «не здобув жодної перемоги». Самій-
ло Величко записав у своєму літописі: «Король Ян-Казимир
відправив коронні війська зі значним рейментарем Ма-
ховським на Україну, дозволивши їм плюндрувати Украї
ну вогнем і мечем і отак «хилити її до корони Польської»».
Поляки, вступивши до Поділля, зруйнували містечко Іван-
город, яке не підкорилося їм. 19 грудня між Браїловим і
Брацлавом війська Дорошенка наздогнали польське вій
сько й розгромили його, Маховський потрапив у полон і
був відвезений до Криму. Таким чином Правобережжя
звільнилося від Польщі.
Ще в останні місяці 1665 року П. Дорошенко зробив
спробу закріпитися на Лівобережжі. У відсутність Брю-
ховецького, котрий у той час був у Москві, правобе
режний гетьман послав на лівий берег Дніпра козацькі
загони, поширюючи там свої універсали, в яких закли
кав лівобережне населення визнати його владу і скинути
Брюховецького для об’єднання розділених частин Украї
ни. З початком 1667 року П. Дорошенко планував висту
пити з усім своїм військом на Лівобережжя. Але у той
час змінилося міжнародне становище: 20 січня 1667 року
між Польщею і Росією було укладено так зване Анд-
русівське перемир’я. Відкинувши умови Переяславської
угоди 1654 року, Росія йшла на компроміс з Річчю Пос
политою, але за рахунок територіального поділу України
і визнання за Польщею права на правобережні землі.
П. Дорошенко добре розумів, що договір перекреслював
його плани об’єднання обох частин українських земель
під однією булавою.
Після Андрусова вкрай загострилася міжусобна бороть
ба. Були моменти, коли в Україні водночас існували три
гетьмани різної політичної орієнтації, кожний із яких тяг
нув за собою козаків свого полку і обов’язково запрошував
як своїх союзників ханські орди. Руїна досягла свого апо
гею. Розгорілася громадянська війна.
Андрусівське перемир’я призвело до посилення проту-
рецьких і протатарських настроїв у середовищі козацької
старшини. Ті, хто боровся проти царського уряду, після
1667 року вже не мав можливості спиратися на Річ Пос
7*
195