Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 193

автономні права України. П. Дорошенко разом з іншою козацькою старшиною їздив до Москви, де обговорюва­ лися прохання Війська Запорозького (вони передбачали рівноправний характер відносин України і Росії). Але й цього разу Москва не пішла на будь-які поступки, проде­ монструвавши повне ігнорування інтересів України. Зрозуміло, що позиція Росії не могла не вплинути на настрої козацької старшини. Тому не випадково під час воєнних дій між російсько-українським та польським вій­ ськами серед частини полковників і генеральної старшини дедалі стійкіше проявлялися пропольські настрої. Підтри­ мував їх П. Дорошенко. Він (тоді чигиринський полков­ ник) у складі козацького посольства брав участь у перего­ ворах з польськими представниками Є. Любомирським, а пізніше коронним гетьманом С. Потоцьким (жовтень 1660 року). Результатом цих переговорів стала декларація про відновлення умов Гадяцького договору (крім пункту про створення Руського князівства). Восени 1660 року П. Дорошенко став наказним гетьма­ ном. Він вирушив з козаками та підрозділами татар на Лівобережжя, де вів бої з загонами російських ратних лю­ дей. Не уникнув він також інших політичних акцій — брав участь у роботі військової ради в Корсуні, листувався зі своїми прибічниками і противниками, зустрічався з по­ трібними людьми. Саме в цей час він був нобілітований (тобто одержав шляхетство) Польським сеймом. Разом з тим факти засвідчують, що десь із середини 1661 року стосунки між Ю. Хмельницьким та П. Доро­ шенком дещо охололи. Не випадково останній був поз­ бавлений чигиринського полковництва і взагалі істотно знизив свою політичну активність. Тим часом ситуація в Україні залишалася надзвичайно складною — на Лі­ вобережжі відкриту боротьбу за гетьманську булаву вели між собою Яким Сомко, Василь Золотаренко та Іван Брюховецький, на Правобережжі після постриження у ченці Юрія Хмельницького гетьманом було обрано Пав­ ла Тетерю. Петра Дорошенка знову було призначено наказним гетьманом, а пізніше він займав посаду гене­ рального осавула в уряді правобережного гетьмана. Він знову кинувся у вир боротьби — вів воєнні дії на ліво­ му березі Дніпра, придушував виступи своїх політичних противників і т. п. 192