зом з приналежними до них селами. Незважаючи на явне прагнення стати багатим магнатом, Тетеря як легко здобував маєтки, так легко їх і позбувався, часто— даруючи. Наприклад, Демидів подарував сестринкові Василеві Іскрицькому в зв’ язку з його одруженням, Козаровичі, Глібівку, Ясногороди— Києво-Межигірському монастиреві.
В Україні Тетеря з’ явився під час загострення політичної ситуації: у жовтні 1660 року він серед інших підписав Слободищенський договір, за яким Правобережжя під гетьманом Юрієм Хмельницьким знову опинилося під владою Польщі. У цьому ж році Тетеря одружився з дочкою Богдана Хмельницького Оленою, вдовою Данила Виговського— і, таким чином, увійшов як свій до « клану Хмельницького ». І хоча друга жінка принесла йому нібито велетенське придане— за польськими джерелами, один мільйон золотих, стосунки між Тетерею та Виговським знову загострилися: через спадщину по Данилові для Олени та через ці ж самі скарби Хмельницького, з яких мали вдруге вінувати Олену. Від Юрія Хмельницького Тетеря отримав як тимчасову резиденцію Суботів.
Восени 1660 року за підтримки польського представника С. Бенєвського П. Тетеря був обраний в уряді Ю. Хмельницького на посаду генерального писаря. Вже під час Корсунської ради( листопад 1660 року) завдяки своїм ораторським здібностям та авторитету, здобутому в попередні роки, новообраний генеральний писар зумів переконати присутніх у доцільності відмови від царської протекції й обрання курсу на підпорядкування Українського гетьманату королеві. « Не дай нам, Боже, думати про царя...»— говорили козаки після вдалого виступу на цій раді колишнього сподвижника Б. Хмельницького. Водночас Тетеря промовляв, що козацтво вже й так неодноразово змінювало протекцію, і якщо це трапиться ще раз, то « він не лише печаті писарської не буде знати, а й усієї України ».
У цей період генеральному писарю Тетері не лише з боку польського уряду, а й від імені козацтва, делегованого на Генеральну раду, фактично доручався контроль над усіма діями гетьмана. Козаки наказували йому « керувати молодістю Хмельницького ». Але вже в листопаді гетьманський « регент » повернувся до Варшави. Очевидно, його неприхована пропольська орієнтація й колабораційні висту-
6 Усі гетьмани України 161