Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 133

году, переїзд до Руди ранньою весною в сльоту та холоди
порушили її здоров’я. Почуваючи близьку смерть, вона
написала духівницю, в котрій одписала свої скарби і спад­
щину своїм родичам, близьким і далеким, і всім своїм
слугам, згадала навіть про княгиню Любецьку та пані Су-
ходольську, котрі колись ставали на дорозі до шлюбу з
Виговським. Багато скарбів та маетностей свого мужа і усі
свої маєтності в Могилівщині, коло Орші, вона записала
на церкви та монастирі, а свою французьку карету та рид­
ван одписала єпископові львівському на спомин душі.
Померла Олеся Виговська в маї (травні) 1664 року.
«Неспокійне було життя й сумна й нечесна була смерть
гетьмана Івана Виговського, доброго, щирого патріота,
тонкого політика, оборонця прав України, чоловіка вели­
кого розуму та європейської просвіти.
Виговський щиро любив Україну, встоював за її полі­
тичні й національні права, дбав про науку й просвіту на
Україні, був, може, вищий за усіх своїх сучасників, окрім
гетьмана Богдана та Немирича. Його можна поставити
врівні з найліпшими діячами тих часів, з Богданом Хмель­
ницьким, Дорошенком, Мазепою. Не любив він Москви
за її непросвіченість і постеріг, що Москва не додержить
свого слова, одніме привілеї, коли почала ще за живоття
Богдана ламати Переяславську умову, піддержувала Поль­
щу на погибель Україні. Але його польська і шляхетська
політика була несвоєчасна й антинародна. Гадяцькі пунк­
ти — це найвищий акт автономії України за усю її коза­
цьку історію. Але Виговський не спромігся його здійснити,
і цей акт зостався тільки актом на папері...»1
1 І. Нечуй-Левицький. «Гетьман Іван Виговський».