Усі гетьмани України Usi_hetmany_Ukrainy | Page 105

гетьмана у невиплаті козакам жалування супроти волі царя та поширював думку, що введення російських військ убез­ печить населення від старшинського свавілля) не мала великого успіху. Старшинський уряд опанував ситуацію. Оскільки Чигиринська рада відбулася за зачиненими дверима, з обмеженою кількістю учасників, це викликало нарікання серед козаків. Виговський, бажаючи додержати козацького права, призначив нову раду. Через два місяці, на початку жовтня 1657 року, у Корсуні скликали загаль­ новійськову генеральну раду за участю генеральної, пол­ кової й сотенної старшини, делегатів од рядового козацтва (по два з кожної сотні), а також духовенства. На Корсун- ську раду прибули посли від Швеції, Польщі, Австрії, Туреччини, Криму, Семигороду, Молдавії, Волощини. Рада була дуже бурхлива. Виговський за старим коза­ цьким звичаєм поклав булаву на стіл і заявив: «Не хочу бути у вас гетьманом: цар давні вільності у нас віднімає, і я в неволі бути не хочу». Його заяву проти Московії підтрима­ ли вінницький полковник Іван Богун, брацлавський — Ми­ хайло Зеленський і ще один, ім’я якого не відоме. Більшість учасників ради висловилися за те, щоб Виговський зали­ шався гетьманом, і водночас заявили про готовність за давні вільності твердо стояти «всім разом». Збадьорений такою підтримкою, Виговський спробував відмежуватись від присяги 1654 року і заявив, що присягав Хмельницький, а не він. У разі підтримки цієї заяви Виговський дістав би право на ведення власної, судячи з усього, незалежної полі­ тики щодо Московської держави. Але проти цього рішуче виступив досить впливовий у старшинських колах полтав­ ський полковник Мартин Пушкар, гостро заявивши, що присягало все Військо Запорозьке, а отже, й він. Корсунська рада підтвердила гетьманство І. Вигов- ського та вирішила низку дуже важливих справ. Узагалі, вона відіграла значну роль у зміцненні міжнародного ста­ новища України. Так, з Польщею, від якої Україну відді­ ляла нейтральна смуга між Случчю і Горинню, на Кор- сунській раді було укладено перемир’я. Одночасно гетьман поновив союз із Кримським ханством і Туреччиною, про­ довжуючи політику свого попередника щодо Кримського ханства. Разом з тим, на Корсунській раді 1657 року впер­ ше виявилася різниця у політичній орієнтації української козацької старшини. Деякі полковники, наприклад Пуш­ 104