Цікаво, що перед цим король Сигізмунд-Август висловлював Радзивіллу побоювання щодо Вишневецького, аби той не перебіг до турків, « полишивши їм пограничні землі, доручені його охороні ». Побоювання короля виявилися не марними. Невдовзі Радзивілл пише королю, що Вишневецький « з усією своєю ротою, себто з усім козацтвом і хлопством, яке тримав біля себе, з’ їхав до турків, виславши наперед козацьку роту, а потім і сам зі своїми козаками потягнувся до Туреччини ».
Треба зазначити, що архівні документи нічого не повідомляють про перебування князя Вишневецького у турків. Але це припущення документально не підтверджується.
Тому серед істориків до сьогодні немає єдиної думки щодо того, що саме робив Дмитро Вишневецький у Туреччині, чому він там опинився і як зміг повернутися. Але хай там як, у Польщі не вірили в щасливе повернення Вишневецького з Туреччини. І справді, треба бути надзвичайно мужньою і сміливою людиною, аби зважитися на таку поїздку до Осяйної Порти— туди, звідки з 1548 по 1553 рік не раз у грізних листах до польського короля султан вимагав покарати українського князя за розправи з ординськими грабіжниками.
Вчинок Вишневецького викликав неабияку тривогу— побоюючись, що він наведе в Україну турків, Сигізмунд- Август знову звертається до Радзивілла: « Як би того князя до себе мати і яким способом?»
Очевидно, спосіб було знайдено, і досить радикальний. Бо на початку 1544 року Вишневецький повертається з Туреччини і 4 березня в Каменні( неподалік Любліна) освідчується королю у товаристві друга і соратника воєводи Миколи Сенявського. Чим пояснював Вишневецький свій перехід до турецького султана, не відомо, однак той знову доручив йому охороняти прикордоння « проти татар і влаштувати на острові Хортиця захисне укріплення проти кримчаків ». Вишневецький знову отримав для управління канівське й черкаське староства.
Як зазначає історик Бантиш-Каменський, « муж розуму палкого, відважний, вправний вояка » Дмитро Вишневецький невдовзі став визнаним ватажком козаків. Він вирушає на Дніпровське пониззя і « на острові Хортиця, проти Конських вод, коло кримських кочовищ », за свід
9