Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 90
живут в нем полковые козаки черкасы”; Балаклея — 192
українці; Бишкін — “городовые службы мещан нет, а
живут в нем полковые козаки черкасы”; Зміїв — “зміевцьі
дети боярскіе городовые службы”; Валки — росіян 55 і 210
“черкас”; Новий Перекоп — 288 українців, Олыиани —
10 росіян і 272 українці; Золочів — 325 українців тощо .
У Харкові наприкінці XVII ст. кількість українців у ба
гато разів перевищувала число росіян28.
Приблизно така ж ситуація склалася в різних слободах
і селах Слобожанщини. Наведемо кілька типових прик
ладів. У с.Рибиця (2 версти від Миропілля) значилося 7
дворів боярських дітей, а на їх “поместной” землі
оселилося 149 чол. “черкас”. Село Черкаси (3 версти від
Миропілля) мали один двір поміщика Семенова і 22
українських переселенців (1671 р.)29. У селах
Недригайлівського повіту Деркачівка й Ольшанка все на
селення (649 чол.) становили козаки різних місцевостей
України (1676 р.) . Досить типовим явищем для
Слобідської України другої половини XVII ст. стало те, що
поміщиками були росіяни, а їх “підданими” — люди “но-
воприхожих черкас”31.
Отже, аналіз матеріалу з історії залюднення Слобідської
У країни другої половини XVII ст. дає підстави твердити,
що в межах регіону існували як “чисто” російські, так і
винятково українські поселення. Нерідко траплялися також
населені пункти із змішаним в етнічному відношенні
контингентом. Проте в загальній своїй масі, як це видно
з наведених вище прикладів, українці там значно перева
жали. Разом з цими двома основними етносами прожи
вали й представники інших народностей, хоча частка їх на
той час була досить незначною.
Література та джерела
'Крім вищеназваних праць, також див.: Jabłonowski Ał. His-
torya Rusi południowey do upadku Rzeczy-Pospolity Polskiej.—
Kraków, 1912: його ж. Starostwa ukrainne w pierwszej połowie
XVII w. //Źródła dziejowe...— 1877.— T. 5; його ж. Ukraina.—
Там же.— 1894.— T. 20,21: Rawita-Gawronski fr. Bohdan Chmiel
nicki.— Lwów, 1906.— T. 1; 1909.— T. 2; його ж. Ostatni Chmiel-
niczenko (Zapys monograficzny). 1640—1679.— Poznań, 1919.
2Терлецький Омелян. Назв, праця — С. 5,46.
89