Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 84

росіяни , білоруси , поляки , серби , болгари і чехи5 . Більша частина з них осіла в населених пунктах Наддніпрянщини . Значно менше тут мешкало вихідців з Молдови і Волощини , Литви , Угорщини та Німеччини . В містах і містечках , рідше в селах , Галичини , Поділля , Волині , Буковини та Закарпаття разом з корінними жителями селилися головним чином молдавани , волохи , поляки , угорці , чехи , словаки , татари , турки , вірмени , євреї , цигани та німці6 . Таке співіснування , безперечно , позначилося на етнографічних процесах і мало свою специфіку в кожному українському регіонові .
Визвольна війна середини XVII ст . ( особливо її перший етап : 1648 — 1654 рр .) помітно вплинула на демографічну ситуацію в краї . На території , яка відійшла внаслідок рішення Переяславської ради до складу Російської держави ( а вона включала , насамперед , Лівобережжя , Слобожанщину , Запорожжя , Київщину , Брацлавщину , Поділля і частину Волині ), різко зменшився , що цілком природно випливало з політичних чинників , відсоток польських жителів ( у першу чергу шляхтичів і військовослужбовців ). Це яскраво видно на прикладі одного з найбільших міст України — Києва і навколишньої місцевості . Так , у 1630 р . у цьому районі ( Київському повіті ) знаходилося приблизно 6 тис . польських жовнірів7 . Після 1654 р . їх “ змінили ” російські “ ратні люди ”, причому приблизно в такій же кількості . Влітку 1661 р . військових з Росії в місті налічувалося 1691 солдат , 1633 “ стрільці ”, 978 “ рейтарів ”, 166 драгунів , 31 гарматник ( всього 4499 чол .). Правда , багато з них незабаром почали втікати у різні українські місцевості “ от скудости и от безпрестанные работы ” 8 . Як свідчать документи , київські міщани з “ ратними людьми ” жили “ зело не в дружелюбіи , и хлебных запасов ” не продавали9 . Траплялися випадки вбивства місцевими жителями деяких російських послів10 . Одночасно на українських землях йшов процес асиміляції прибулих з автохтонним населенням . Так , 30 травня 1667 р . російський державний і військовий діяч П . В . Шереметев зазначив , що ще в 1660 р . близько 400 солдатів з московських полків , які вже давно несли службу в Києві , одружилися “ на черкаських жонках ” і покинули місто . Крім того , Шереметева хвилювало не тільки це : він боявся в зв ’ язку з цим прямої
83