обещана * была через прусского короля хану крымскому к присовокуплению до Крыму. Але вступ на престол Катерини II( 1762— 1796 рр.) став перепоною до здійснення цих намірів. Хоча кримський хан робив спроби“ напряму” схилити Військо Запорозьке до союзу з ним і приєднатися до ханства, П. Калнишевський— останній кошовий Запорозької( Нової) Січі( 1762, 1765— 1775 рр.)— відмовився від цього кроку і через київського генерал-губернатора Глібова сповістив про це імператрицю. Зазначимо, що посланець кошового старшина Недзельський за донесення таких новин отримав у нагороду“ іменну” шаблю74.
З середини 60-х років процес суцільного знищення царатом усіх автономних державницьких чинників України пішов особливо швидкими темпами. У січні 1764 р. Катерина II наказала К. Розумовському прибути до Петербурга й під загрозою кари за“ зраду” примусила того зректися гетьманства. 10 листопада того ж року вона видала указ про утворення замість старшинського управління Малоросійської колегії на чолі з графом Петром Рум’ янцевим. А указом від 17 листопада визначила“ главным малороссийским командиром” генерал-губернатора75. При цьому П. Рум’ янцеву імператриця радила щодо“ малоросіян”“ не всегда силой ввереной ему власти” діяти, а“ искусно изворачиваться” та“ иметь и волчьи зубы, и лисий хвост” 7. Скасувавши уряд гетьманства, Катерина II прагнула до того, щоб цей час і навіть сама назва“ гетьман” зникли“ назавжди”, а жителі Гетьманщини— обрусіли й перестали б дивитися, неначе“ волки в лес” 77. Маніфестом від 28 липня 1765 р. Катерина II ліквідувала козацьке самоврядування на Слобожанщині, позбавила місцевих козаків їхніх попередніх прав і привілеїв, перевівши на статус“ військових обивателів” 78. І, нарешті, з серпня 1775 р. набув чинності“ Манифест об уничтожении Запорожской Сечи и о причислении оной к Новороссийской губернии” 79. На початку 80-х років нею ж на Лівобережжі було ліквідовано полковий устрій, а замість нього створено Новгород-Сіверське, Чернігівське і Київське намісництва80. У 1782 р. відповідно до указів цариці й Сенату вийшло розпорядження намісницького правління, в якому ще раз наголошувалося про необхідність остаточного скасування внутрішніх“ малоросійських” митниць і“ застав” на кордонах білоруських, Псковської та Смо
76
* Росією.— О. Г.