Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 39

І. Виговський згідно з угодою діставав посаду київського
воєводи, а у власність — Барське та Любомльське старос­
тва). У “Князівстві” планувалося створити свою фіскальну
систему, карбувати власну монету, утримувати незалежні
збройні сили (козацькі й наймані війська). І що важливо:
заборонялося польсько-шляхетській армії перетинати
державний кордон з Україною. Те, що постійно порушу­
вала Москва10. Отже, внаслідок реалізації угоди мали виз­
начитися більш-менш сталі, визнані сусідніми країнами,
межі Української держави.
Але цій, за визначенням Ореста Левицького, “націо­
нальній програмі” не судилося втілитися в життя. Наля­
кані можливим поверненням “панів” на українські землі,
а з ними й панщини, міщани, селяни і рядові козаки пов­
стали проти намірів Виговського. їх боротьбу очолили
полковник 1. Богун, кошовий отаман 1. Сірко, наказний
гетьман України І. Безпалий. Підтримані російською
армією під керівництвом воєводи Г. Ромодановського,
вони в 1659 р. розгромили гетьманські війська. Гадяцький
договір таким чином скасовувався.
Боротьбу проти гетьмана України царський уряд роз­
глядав як “богоугодное дело”, а його самого називав
зрадником, котрий забув “бога и по святой господнє еван-
гельской заповеди” та з своїми “людьми” прийшов у
“великого государя украйньїе городьі”11. При цьому
Виговський лицемірно звинувачувався у порушенні попе­
реднього договору .
Іван Виговський перебував на гетьманстві практично
два роки. Але й за цей порівняно короткий час досить
рельєфно вималювалося ставлення російського престолу
до українського народу і, зокрема, його “підходи” при
вирішенні територіальних питань. Аналізуючи зміст трьох
“проектів” статей-угод, які пропонувалися Москвою геть­
ману (але так і не підписані ним), можна констатувати, що
цар Олексій Михайлович і його найближче оточення
хотіли: по-перше, обмежити автономію Української дер­
жави (без спеціального дозволу царя старшина не мала
права переобирати гетьмана, а той, у свою чергу, призна­
чати чи звільняти генеральну старшину і полковників) й
не допустити зростання її території; по-друге, встановити
в ній по всіх основних містах “где пристойно” (на правому
березі — крім Києва, у Переяславі, Брацлаві, Умані,, на
лівому — крім Чернігова, у Ніжині), російські залоги та
* Залоги — тут: загони, прикордонна варта.
38