Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII

и желая возвратить им нашу отчизну. Известно нам и то, что его царское величество изволил послать из Вильны, в помощь полякам, против нас, шведского короля и Рагоція* двадцать тысяч ратных людей. Так ли я поступал против великого государя?! Не быв еще подданным его, служыл ему, и добра хотел, и крымскаго хана к тому уговаривал, девять лет не допуская воевать и разорять великороссій- скіе украйные города. И ныне мы, верные царского вели чества подданные, неотступны от высокой руки его, гото вы на войну против н епріятелей великого государя, бусур- манов, хотя бы в настоящей тяжкой болезни постигла меня, на дороге, смерть, для чего возьму и гроб с собою. Веры христіанской никогда не был я разорителем: за православіе и за церкви божиі не только бился и проливал кровь свою, но заставлял то же делать бусурманов — хана крымскаго и татар. Да будет во всем воля великаго государя: только мне, гетману, в диво, что бояре его царского вели чества ничего ему, великому государю, добраго не присо ветуют. Еще не владеет он короною польскою, еще мир ное постановленіе с Польшею не приведено к концу, а уже открыта новая война с Швецією! Не будь я в дружбе с шведами, с Рагоціем, с волохами, с молдаванами, с та тарами крымскими, поляки, без сомненія, обратили бы вместе с ними оружіе своє на Малую Россію, предали бы все огню и мечу, до прибьгпя вспомогательных войск цар ских. И сіє не радостно, бы было царского величества го сударству Россійскому”50. Відшуканий Д.М. Бантишем-Каменським серед руко писів Московського архіву Колегії іноземних справ і на ведений тут документ має дуже важливе значення. Він свідчить про, по-перше, значне розчарування гетьмана став ленням російського уряду до України, нещирість царя у стосунках між ними, здатність того у великодержавниць ких планах піти навіть на зраду свого союзника; по-друге, вмілу й продуману міжнародну політику Б. Хмельницько го, який зумів в інтересах власного народу використовувати взаємостосунки з багатьма іноземними країнами, врешті- Маєгься на увазі Юрій II Ракоці — трансшіьванський князь (з 1648 р.). У 1656 р. між ним і гетьманом був підписаний договір, згідно з яким останній погоджувався на підтримку його кандидатури на польський престол і надання збройної допомога з метою знесилення Польщі й возз’єднання Західної України з іншими українськими землями в складі Російської держави. В 1657 р. Юрій II Ракоці здійснив похід на Польщу, але зазнав поразки. 29

Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст. Ukrainska_kozatska_derzhava_v_druhii_polovyni_XVII | Page 30