місцевістю . Тільки перед самою Визвольною війною вдалося встановити в цьому районі державний кордон . Він пройшов по р . Сопич до Догбенського болота , річкою Юіевена до Сейму . Землями на правому березі Клевени заволоділа Польща , на лівому — Москва ( в тому числі й с . Крупець ). У питанні про розмежування Новгород- Сіверщини з Комарницькою волостю неабиякі суперечки виникли за с . Олешковичі з “ волостю ”. В результаті довготривалих переговорів воно відійшло Ррсійській державі .
Таким чином , напередодні великої Визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі східній кордон , який розмежував Україну і “ Московію ”, було більш-менш встановлено . Від нього на українських землях поряд з польсько-литовським діяло й місцеве право . Ця межа протягом XVII ст . бралася до уваги урядами обох держав при вирішенні різних прикордонних справ ( видачі злочинців , селян-утікачів тощо ). Інші кордони точно визначити фактично немає можливості через відсутність більш-менш повних і точних межових описів .
1648 — 1649 рр . стали поворотними у долі не лише України , а й більшості країн Східної Європи . Саме на той час припадає виникнення і становлення автономної , порівняно самостійної в політичному аспекті області українців , яка в певному розумінні стала ядром майбутньої національної держави . Тут ми не можемо не висловити свою незгоду з твердженням М . П . Василенка , що про територію країни , в державному розумінні , можна говорити тільки починаючи з 1654 р . — тобто з часу об ’ єднання її з Росією . Підстави для цього , на думку вченого , такі : невизначеність кордонів у 1648 — 1654 рр . ( зокрема , невідокремленість “ місцевості ” від Речі Посполитої ), залишення без змін попереднього адміністративного устрою ( поділ на воєводства ), обмеженість дії власне українського права , неусвідомлення корінним населенням визволеної області як юридично самостійної19 .
Проте джерела переконують нас в іншому . Вже після Корсунської битви , в травні 1648 р ., гетьман з козацькою старшиною і військом прагнули , по-перше , “ по Білу Церкву ” мати відокремлену державу ; по-друге , щоб їм повернули “ давні вольності ”; “ щоб до міст , замків і держав ( володінь . — О . Г .) ні старости , ні воєводи ( польські . — О . Г .) не мали ніякого права ” 20 . Це , так би мовити , щодо “ усвідомлення ” і політичних намірів перших на самому
19