місцевістю. Тільки перед самою Визвольною війною вдалося встановити в цьому районі державний кордон. Він пройшов по р. Сопич до Догбенського болота, річкою Юіевена до Сейму. Землями на правому березі Клевени заволоділа Польща, на лівому— Москва( в тому числі й с. Крупець). У питанні про розмежування Новгород- Сіверщини з Комарницькою волостю неабиякі суперечки виникли за с. Олешковичі з“ волостю”. В результаті довготривалих переговорів воно відійшло Ррсійській державі.
Таким чином, напередодні великої Визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі східній кордон, який розмежував Україну і“ Московію”, було більш-менш встановлено. Від нього на українських землях поряд з польсько-литовським діяло й місцеве право. Ця межа протягом XVII ст. бралася до уваги урядами обох держав при вирішенні різних прикордонних справ( видачі злочинців, селян-утікачів тощо). Інші кордони точно визначити фактично немає можливості через відсутність більш-менш повних і точних межових описів.
1648— 1649 рр. стали поворотними у долі не лише України, а й більшості країн Східної Європи. Саме на той час припадає виникнення і становлення автономної, порівняно самостійної в політичному аспекті області українців, яка в певному розумінні стала ядром майбутньої національної держави. Тут ми не можемо не висловити свою незгоду з твердженням М. П. Василенка, що про територію країни, в державному розумінні, можна говорити тільки починаючи з 1654 р.— тобто з часу об’ єднання її з Росією. Підстави для цього, на думку вченого, такі: невизначеність кордонів у 1648— 1654 рр.( зокрема, невідокремленість“ місцевості” від Речі Посполитої), залишення без змін попереднього адміністративного устрою( поділ на воєводства), обмеженість дії власне українського права, неусвідомлення корінним населенням визволеної області як юридично самостійної19.
Проте джерела переконують нас в іншому. Вже після Корсунської битви, в травні 1648 р., гетьман з козацькою старшиною і військом прагнули, по-перше,“ по Білу Церкву” мати відокремлену державу; по-друге, щоб їм повернули“ давні вольності”;“ щоб до міст, замків і держав( володінь.— О. Г.) ні старости, ні воєводи( польські.— О. Г.) не мали ніякого права” 20. Це, так би мовити, щодо“ усвідомлення” і політичних намірів перших на самому
19