ні зробив сенатський указ 1713 p ., де постановлялося стосовно Київської та Азовської губерній : “ И буде ... в которых селах и деревнях явятся беглые драгуны и солдаты , или чьи беглые люди и крестьяне , и тех отсылать людей и крестьян с женами и с детми и с их животы на прежния жилища ” 5 . В 1715 р . інший указ Сенату ще раз вимагав , щоб висилати на попередні місця проживання збіглих приватних селян і служилих людей на Лівобережжі й Слобожанщині6 . В питанні про селянські переходи Генеральна військова канцелярія , захищаючи інтереси пануючої верхівки , в 1727 р . ухвалила , щоб “ после ушедших подданых ” у володінні державців залишилися їх “ кгрунты , дворы купленніе и некупленніе ” 7 . Цей законодавчий акт також сприяв обмеженню переходів посполитих .
Відповідно до указу від 6 травня 1736 p ., всім збіглим при поверненні їх попереднім можновладцям передбачалося “ чинить жестокое наказание кнутом , дабы впредь на то смотря , другим никому бегать было неповадно ”. Крім того , передбачалося “ по воле владельцов и поверенных от них ” утікачів , “ которым наказанием наказать пожелают ” 8 .
29 травня 1738 р . Сенат видав указ про заборону російським поміщикам приховувати у своїх будинках посполитих і козаків , які переходили з Слобідської України . Генеральна військова канцелярія постановою від 20 липня 1739 р . самочинно поширила його чинність і на територію Гетьманщини , надавши силу розпорядженню загальнодержавного про заборону переходів9 . Тим самим державці отримали юридичні підстави для повернення власних збіглих селян на старі місця .
Незважаючи на те , що царський уряд , побоюючись загострення соціальних протиріч , указом від 18 січня 1742 р . скасував постанову ГВК , козацька старшина , українська шляхта , православне духовенство продовжували вживати різноманітних заходів проти переходів посполитих .
У 1763 p ., йдучи назустріч вимогам українських землевласників , Катерина II санкціонувала своїм указом універсал гетьмана К . Розумовського про заборону самовільного переселення селян у межах регіону10 . А через 20 років указом від 3 травня 1783 р . вона остаточно закріпачила українське селянство , провела чітку межу між окремими станами . Зокрема , в ньому наголошувалося : “ Для известнаго и вернаго полученія казенных доходов в наместничесівах Киевском , Черниговском и Новгород-Северском , и в отвращеніе всяких побегов к отягощенію помещиков и
6 6-249 161