зокрема, містяться в 9 параграфах. Крім того, в ньому почав простежуватися і вплив російського законодавства. Цей факт засвідчив зростання у царського уряду бажання, по-перше, наблизити українські закони до загальноімперських; по-друге, послабити в регіоні позиції старшини і тим самим зміцнити власні.
За своїм змістом і соціальною спрямованістю“ Процесс...” наближався до іншого зводу законів, відомого в Україні під гучною назвою“ Права, по которым судится малороссийский народ”. Активна робота над ними( упорядкування і переклад на російську мову) почалася ще в 20-ті роки XVIII ст. Головна мета при їх створенні, як свідчив царський указ від 28 серпня 1728 р., полягала в тому, щоб звести в єдине ціле всі діючі( хоча б і формально) закони на Гетьманщині. Неодмінною умовою стала й необхідність врахування тієї суспільно-політичної ситуації, яка склалася на той час в територіальних межах регіону. Проте неузгодженість дій і розбіжність у поглядах членів кодифікаційної комісії( представників від старшини та вищого духовенства) призвели до того, що підготовлений проект зводу законів передали на розгляд у Сенат тільки в 1744 р. Грунтувався він в основному знову ж таки на Литовському Статуті й магдебурзькому праві. Так, з усіх 1716 пунктів“ Прав...” в 1043 мали місце покликання на перше джерело і в 929 пунктах— на друге15. Мабуть, через це їх нерідко цілком офіційно кваліфікували як“ Статут малоросійських прав” 16.
Фактично укладачі“ Прав...” для того, щоб законодавчо затвердити соціальні відносини, що оформилися в країні на середину ХУІІІ ст., використали всі можливі реально функціонуючі правові норми. Однак звід в кінцевому підсумку передбачав деяке самоуправління на Лівобережжі, а це викликало гостре невдоволення царського уряду. Через те він так і не був санкціонований верховною владою Російської держави.
Однак пізніша судова практика на території українських земель продовжувала базуватися на всіх вищевказаних джерелах права і конкретно— Литовському Статуті. Наприклад, розглядаючи справу про зловживання, гра-
Робота над ним поновилася у 1756 р. Знову і знову порушувалося питання:“ О рассмотрении Статута малороссийских прав и об учреждении в г. Глухове для этого комиссии”. Наприкінці 50-х років Генеральна військова канцелярія видала бунчуковому товаришу Павлу Кочубею спеціальний ордер про перегляд цих нормативних актів.
149