Розділ 7
ЧИННІСТЬ ДІЇ ЛИТОВСЬКИХ СТАТУТІВ, МАГДЕБУРЗЬКОГО ПРАВА ТА ЮРИДИЧНИХ НОРМ ПОЛЬЩІ
Визвольна війна середини XVII ст. формально не скасувала попередні писані й функціонуючі нормативні акти права: Литовський Статут 1588 р.,“ Саксонське зерцало”,“ Порядок”, так звані кормчі( церковні) книги тощо. Надалі в судових процесах на них більшою чи меншою мірою продовжували посилатися при вирішенні багатьох життєво важливих питань. Досить часті згадки в джерелах другої половини XVII— XVIII ст. про наявність у містах війтів, бурмистрів, райців, лавників свідчили, зокрема, про діяльність“ типових” урядників, пов’ язаних з магдебурзьким правом. Ним ше з часів польського панування користувалася більшість українських міст: Вінниця, Дубно, Житомир, Чернігів, Ніжин, Переяслав, Стародуб, Козелець, Остер та ін. Нерідко надання“ магдебургії” супроводжувалося посиленням полонізації чи німецької колонізації, скажімо, в західних регіонах країни, а також помітним звуженням прав некатолицького населення( наприклад, заборонялось обирати до магістрату або принаймні до цехів осіб православного віросповідання, іудеїв та деяких інших). Полтава і Новгород-Сіверський здобули“ магдебургское устройство” безпосередньо від останнього гетьмана Лівобережної України К. Г. Розумовського( універсали відповідно 1752 і 1758 рр.).
Царський уряд з 1654 р., підтверджуючи чинність давніх законів, що існували в межах українських земель, об’ єднаних з російськими, досить довго не звертав особливої уваги на той“ різнобій” прав, за якими жило й судилося місцеве населення. Вперше їх джерела, та й то не всі, перераховані у 20 пункті(" О судочинстве в Малороссии ")“ Решения, учиненного по его императорского величества указу в Верховном тайном совете, на подданое прошение Войска Запорожского обеих сторон Днепра, гетмана Апостола” від 22 серпня 1728 р. Конкретно там згадані, але неточно“ Магдебургскіе да Саксонскіе Статуты” 1. При Цьому слід зазначити, що вже в другій половині XVII ст.
143