Отже, на Лівобережній і Слобідській Україні найінтенсивніше заселялися та освоювалися землі в кінці XVII ст.— першій половині XVIII ст. Протягом досліджуваного періоду першорядне місце в цих процесах належало представникам українського етносу, зокрема переселенцям з Правобережжя, менше— західноукраїнських земель. У зв’ язку з цим розвивалися й зміцнювалися постійні етнічні зв’ язки між населеннями різних регіонів країни, а Лівобережжя та Слобожанщина перетворилися на досить своєрідні осередки формування національної спільності українців. Поряд з ними проживали вихідці з Росії, Білорусії, Молдови, Грузії та інших держав.
Заселення південних областей України мало свої особливості. Освоєння значного простору від р. Синюхи( ліва притока Південного Бугу) до Дніпра і далі до берегів Чорного та Азовського морів почалося в попередній період. Проте до XVIII ст. воно йшло дещо повільно. Однією з головних причин цього можна вважати постійні напади турецько-татарських поневолювачів, що робили людське життя у степах вкрай небезпечним. Через це навіть у першій половині XVIII ст. даний регіон залишався слабозаселеним. У ході перманентних війн вже утворені населені пункти нерідко знищувалися, а їх мешканці або втікали, або ж потрапляли в полон до татарських чи турецьких можновладців. З огляду на це люди селилися переважно у північних місцевостях краю— ближче до обжитих кордонів Гетьманщини, Слобожанщини, Правобережжя і подалі від Кримського ханства та Туреччини.
Певною мірою впливало на демографічну ситуацію тут існування( чи, навпаки, відсутність) Запорозької Січі— своєрідного центру збирання найбільш активних представників з різних місцевостей України та інших країн і зосередження їх на південних кордонах Російської держави. Як відомо, після зруйнування за наказом царського уряду 1709 р. так званої Старої Січі на острові Базавлук( Чортомлик) частина низовиків перейшла на підвладну кримському ханові територію й заснувала там( поблизу сучасного Херсона) Олешківську Січ, куди приплив утікачів майже припинився. Тільки з поверненням у 1734 р. козаків на Запорожжя( на р. Підпільну— рукав Дніпра), Січ відновила своє функціонування( до 1774 р.). Маємо дані про те, що в кінці 20-х— на початку 30-х років XVIII ст. низовиків налічувалося близько 20 тис. чол. 45
104