смежных с границею польскою селеній, то оные могли получать от толь хлеб умеренною ценою... 4.
Одним з основних районів відходу лівобережного населення ставали землі сусідньої Новоросії, а також Війська Донського, де соціальні умови життя були дещо сприятливішими. Сам факт закріпачення тисяч селян Лівобережної України у 1783 р. викликав масові втечі за її межі.
На Слобідській Україні міграційні процеси та освоєння нових земель проходили інтенсивніше, ніж на Лівобережжі. Це пояснюється, насамперед, наявністю великих масивів незайнятої території. На 1732 р. кількість поселень тут збільшилася до 469, у яких мешкало приблизно 370 тис. жителів. За переписом 1773 р. налічувалося 670 населених пунктів з понад 660 тис. чол. у них. На кінець XVIII ст. на Слобожанщині нараховувалося вже 19 міст, 1036 сіл і слобід, 2111 хуторів, де проживало близько 1 млн. чол. 25
Заселення Слобідської, як і Лівобережної України, відбувалося вкрай нерівномірно. Швидше й щільніше заселялися північні райони Сумського, Харківського, Охтирського та Острогозького полків, пізніше й дещо повільніше— їх південно-східні місцевості. Землі Ізюмського полку освоювалися головним чином в останній чверті XVII ст. У слобідських полках досить прискореними темпами зростала чисельність українців, значно менше інонаціональних переселенців. Так, за даними перепису Харкова 1732 р., на близько 4-тисячне населення міста припадало всього 62 чоловіка“ великороссиян разночинцов и купецких людей” та 21 чол.“ греков и прочих разных нацей”, зрозуміло, крім українців. Причому місцями могли спостерігатися за порівняно невеликі проміжки часу різкі міграційні коливання— то в бік збільшення, то в бік зменшення кількості переселенців. Зокрема, в м. Сумах і декількох навколишніх селах( Нижня Сироватка, Верхня Сироватка, Ворожба), де всіх мешканців становили“ малоросіяни та черкаси”, з 80-х років XVII ст. по 1700 р. число дворів зросло Майже удвічі, а вже через два роки—“ убыло протав прежнего” більш ніж утричі27. Протягом століття( з 80-х років XVII ст. по 80-і роки XVIII ст.) загальна кількість мешканців, наприклад, у Харкові збільшилась у 5,5 раза, а в Сумах— більш ніж у 35 разів. Однак цікаво відзначити, як про те свідчить“ Топографічний опис Харківського намісництва” 1788 р., що поступово чисельність жителів в обох містах майже зрівнялася: у Харкові тоді зафіксовано 5338 чол. і 5405
4 » 99