Олешківську і Підпільненську), їх топографію, флору, фауну, записати спогади, розповіді старожилів, пісні, перекази, леґенди, обстежити пороги, балки, забори – кожен клаптик колишньої Запорозької землі.
Замилуванням Яворницького була також література. Він захоплюється творчістю Т. Шевченка, М. Гоголя, сам починає віршувати – у 1883 р. публікує вірш“ Моя доля”. В середині 80-х років він мав намір видавати літературнофольклорний альманах українською мовою, що не вдалося здійснити через цензурні перешкоди в тодішній підросійській Україні.
У Харкові Д. Яворницький познайомився з видатними діячами української культури Марком Кропивницьким, братами Тобілевичами – Панасом Саксаганським і Миколою Садовським, Михайлом Старицьким, Марією Заньковецькою. Його наукову і культурологічну діяльність помітила царська охранка. Незабаром тут, у Харкові, молодому вченому створили нестерпні умови і він змушений був переїхати до Петербурґу. До речі, це йому радив зробити Микола Костомаров, з яким Д. Яворницький познайомився особисто в січні 1885 р.
Переїхавши влітку 1885 р. до столиці Російської імперії, Д. Яворницький працював учителем історії й літератури в Миколаївському сирітському інституті б Кадетському Корпу ному училищі, вод діяльність, маючи архіви 2.
Та вже через д дозрила Д. Яворни 16 червня 1887 р. нувся до попечит ного округу з лист бы нежелательны тельской деятельн го университета как мною были пол ческой неблагонаде ний у неблагонадій ницького звільнили де він викладав іс пили на його захис
2 Детальніше про це
ня наукова діяльніст ша історико-народоз Яворницький Д. І. За порожье в остатках Київ: Веселка, 1993.
3 Шубравська М. М.
клористично-етногра думка, 1972. – С. 45.
8