Україно-руське козацтво перед судом історії Ukraino-ruske_kozatstvo_pered_sudom_istorii | Page 36
Та до міста поз’їжджались,
Пани сенатори, превеликі генерали
Совіт-раду учиняли.
Ой як би нам, ой як би нам
Запорожців розігнати,
Ой як би нам, ой як би нам
Запорожську землю одібрати.
“Ситий, розбештаний, свавольний времен-
щик, вередливо господарюючи скрізь в безмеж-
ному Новоросійському краю, – каже історик
В. Каховський, – для своїх фантастичних проєк-
тів поспішає упоратись з запорожцями, він
топче історичні права їх і значіння, рішає їх
вікового добра і всіх вжитків, скликає в запо-
розький край іноземну наволочь, роздає вікові
запорозькі вгіддя збіглим грекам та арнаутам,
наділяє дурно великими ланами усіх, хто тільки
згоджувавсь завести в запорозькій країні кре-
пацтво, де його ніколи не бувало, і де був, навпа-
ки того, притулок од нього ∗ .
А які великі і щедрі роздавались подарунки
таким панам, піонерам крепацтва в запорозь-
кій країні, видко з того, що наприклад, одному
тільки князеві Вяземському подаровано було
200,000 десятин землі, не кажучи уже про такі
∗
Кіевская Старина, 1888, августъ, 324–325.
66
невеликі шматки, як 30,000, 20000, 10000 і
меньч того в одні руки.
Така була гірка і безталанна доля запорож-
ців.
Що ж тепер лишилось після славного запо-
розького низового козацтва?
Лишились високі могили, які гомонять уночі
з буйним вітром про минулі та спавні події
запорожців, лишились місця Січей, де колись
морем клекотіло козацьке життя, а тепер буяють
високі бур’яни поверх білих козацьких кісток;
лишились пречудові козацькі думи та історичні
пісні, які виспівують сліпі кобзарі; лишились
де-инде старовинні запорозькі церкви, де ко-
лись високо підносились гарячі молитви до
Бога із уст козаків; нарешті лишився старий,
сивий дід, Славута – Дніпро, який колись-то
любо колихав на своїх чистих і гомонливих
хвилях високі і легкі козацькі чайки, а тепер
стих і занімів, немов укинувся в глибокий, без-
пробудний сон.
Ти заснув на віки, Дніпре,
Твоїй славі не вставати,
Вже й козацтву преславному
Із могил не воскресати.
Спи, дідусю, сивий Дніпре!
Рідний спи, не прокидайся!
67