УЦР й українізація військових частин російської армії Ukrainska_Tsentralna_Rada_i_ukrainizatsiia_viiskov

ІСТОРИЧНІ СТУДІЇ До 95-річчя початку Української революції 1917–1921 рр. В.Ф.В ерстюк * УКРАЇНСЬКА ЦЕНТРАЛЬНА РАДА Й УКРАЇНІЗАЦІЯ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН РОСІЙСЬКОЇ АРМІЇ У статті розкривається процес українізації частин російської армії в 1917 р., висвітлюються зусилля, які докладала до цього Українська Центральна Рада, та наголошується на причинах, що гальмували цей складний процес, унеможливлюю- чи його успішне завершення. Одним із найпоширеніших приводів для критики Української Центральної Ради в історіографії стало твердження про нерозуміння її лідерами місця й значення армії в революції та національно-державному будівництві. Думка ця сформувалася ще в міжвоєнний період, коли після поразки визвольних змагань розпочалися пошуки причин невдач. У гострих ідеологічних супереч- ках, які роздирали українську політичну еміграцію, було сформовано примі- тивну думку про те, що в розпорядженні Центральної Ради перебувала ледь не тримільйонна армія, яку вона так і не спромоглася використати, оскільки В.Винниченко та М.Грушевський, як прихильники соціалістичної теорії, були критично налаштованими проти армії, мріяли про її заміну народною міліцією тощо. Одним із першим, хто вжив тезу про нездатність УЦР адекватно оцінити й використати український військовий рух, був Д.Дорошенко 1 . Із його праці на початку 1990‑х  рр. вона перекочувала у сучасну українську історіографію, де відтворюється час від часу у формі декларативних загальників 2 . Оскільки міф про нерозуміння ролі армії проводом Центральної Ради продовжує побутувати в історичних працях існує нагальна потреба в його послідовному спростуванні та необхідності звернути увагу на великий фактичний матеріал, який свідчить про зворотне, а саме про перебування УЦР у центрі українського військового руху, показавши ті реальні причини, які не дозволили створити національні збройні сили в 1917 р. Цій меті й підпорядкована стаття. Імператорська російська армія вступила у Першу світову війну соціально не- модернізованою, являючи собою закриту корпоративну систему, що трималася * Верстюк Владислав Федорович – доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії Української революції 1917–1921 рр. Інституту історії України НАНУ. 1 Дорошенко Д. Історія України. 1917–1923  рр. – Т.1: Доба Центральної Ради. – Нью-Йорк, 1954. – С.344. 2 Див., напр.: Радченко Л.О. Сучасна історіографія національно-демократичної революції в Україні 1917–1920 років. – Х., 1996. – С.30–32. Укр.іст.журн. – 2012. – №3