7
Подоба гри
Віск на пальцях і анфіладі спини - Андріївські ворожіння.
Чому вона не плаче і не просить припинити - невже не пече, коли я вкотре вношу палаючу свічку у те, що дехто називає душею. Я ж - просто " отим місцем, що віншує вершину ребер".
Ненавиджу оту непокірну покірність у її очах… не збагну, не складу, не можу впоратись з цим так просто, як зі щоденними маніпуляціями - введенням несвободи аж у кістки. Лікуйся, моя насолодо.
Перший кубик залито у вівторок, коли вона так голосно сміялась, що здавалось, цей звук можна пити з філіжанки, бокалу, чашки, її вій.
Я не пив - отрута.
Другий – коли між нами вляглася тиша.
Третій – здогадуєшся, саме того лютневого ранку.
Я робитиму це доти, доки не почнеш думати моїми думками, дихати моїми силами, відповідати на мої листи задовго до їхнього написання.
Просто дозволь мені, чуєш, благаю, навіки в тобі оселитися і, навіть якщо ти футляр, моя люба, то знай, - найкоханіший.