Кожного ранку ми їдемо вперед, аби бути далі. Два мікрокосми, що, перетнувшись, народжують хвилинне тепер і довго болюче тоді.
Не можна жити своїм минулим, але тут немає вибору. За росою не видно трави – роса перетворюється в океан, аби ти зміг плавати. «Із ранами плавати – заборонено. Ранами – заборонено».
Сонце у схрещенні(зрощенні) пальців (душ), сонце у перетині поглядів, сонце у спаленні мостів – апологетів міцності. Сонце віддати тобі.
Прикрашати волосся квітами, долі – від /почуттями – ніколи при цьому не приходити до тями, залишаючись у дивному стані всеосяжного танцю життя. Танцювати і не зупинятись: долати орбіти й ніколи не повернутись. Обмеження стає індульгенцією, а покарання – заохоченням. Смакувати парадоксами, запиваючи холодною кавою – і ніколи не насититись.
Відпускати, аби тримати. Кохати, аби кохати. Любов заради любові.
Сонце у схрещенні(зрощенні) пальців…