Чи знаєш ти, як любить осінь?
(Т,С)воїми (х,г)олодними перетворює черствий хліб на вітер. І летить він... і падає на землю... і стає метою життя воронів.
Для них черствий- свіжий, бо порівнянню не підвладний сенс.
А я боюсь наступити на ці грудочки, бо для мурах то - храм.
Осінній вітер щільно зачинив двері, тричі перевірив замок і всотався в канву моєї душі. Тепер він диктує візерунок. Шиє по вишитому.
Прикрасить чи зруйнує?
Осіння ніч давно лягла на трави. Вона жорстока і холодна, та бавиться з корінцями, аби не втратити контраст.
По синусоїді летів птах. Летів чи танцював? А може, стояв на місці?
А ти даремно намагалась повторити.
"Не повернеться", - протяжно гуло Те, що оточує. Стіни хилилися ближче, хотіли ніжно обійняти і жорстоко поставити тавро.
А я простягала руки.
"Не повернеться".
А вона вже летіла зі сходу. Щоб (лю, в)бити.