КРАЇНА
ПРАВО НА ВОДУ
ЯК ГРОМАДА ПЕРЕМОГЛА БУРОВІ ВЕЖІ
Уявіть, що у вашій квартирі з кранів почала текти вода, яку ні пити неможливо, ні під-
логу нею не помиєш. Коли у вас увірветься терпець? Жителі села Сенча жили так
роками, поки не взяли ситуацію в свої руки.
ело Сенча розкинулося по обидва
боки річки Сула на півночі Полтав-
ської області. На початку 70-х років
минулого століття тут віднайшли
великі запаси вуглеводнів: нафти, газу й кон-
денсату. Відтоді в пейзаж сільського життя
одна за одною вписуються бурові вежі.
Григорій Удовенко, сенчанський еколог,
каже, що ситуація загострилася у 2014 році:
серед жителів села, порівняно з попередні-
ми роками, почастішали випадки захворю-
вань дихальних шляхів, шлунково-кишково-
го тракту, появи пухлин. Того ж року з кранів
централізованого водопостачання потекла
брудна вода, непридатна не лише для пиття, а
й для технічних потреб. Такою ж стала і вода з
криниць. Місцеві, які не мали власних сверд-
ловин, почали використовувати привозну
воду в бутлях.
Ґрунтові води стали забрудненими, бо га-
зопромислове управління «Полтавагазвидо-
бування» порушувало технології обслугову-
вання свердловин. Їх на території Сенчанської
сільської ради більше сотні. Відходи від бурін-
ня зливали у котловани розміром 50х50 м і
глибиною 4-5 м, які виривали прямо біля бу-
рових, і загортали землею. Шкідливі речовини
через ґрунт потрапляли в підземні води, сті-
кали до річки.
Для порятунку ситуації Сенчанська сільська
рада не мала коштів. Григорій Удовенко пояс-
нює: «Тоді рентні платежі, які зараз сплачують
громаді, йшли у Київ. А ті кошти, які направ-
лялися для Сенчанської сільради, до неї не до-
ходили».
Зрушити справу з мертвої точки взялися
місцеві активісти. Вони відвідували сесії ра-
йонних, обласних рад, їздили під Верховну
Раду, зверталися до керівництва компаній, які
здійснювали видобуток вуглеводнів, їздили до
бурових. Із 3200 жителів села більше половини
готові були підтримати активістів. Згодом до
С
30