ПРО «Я»
Чи існує
наше
"Я"»
ЗВІДКИ ВЗЯЛАСЬ
ІДЕЯ ЗНИЩЕННЯ
ЕГО
І ЧИ Є В НІЙ
НАУКОВИЙ СЕНС
Усім хочеться бути вільними, проте не всі розуміють, що таке свобода. В основі практик духовних нав-
чань в кінці кінців завжди виявляється власне «я» людини як остання і єдина перешкода для звільнен-
ня. Сократ закликав: «Пізнай самого себе», а Будда називав того, хто переміг себе - найвеличнішим із
переможців. Розбираємося, що відомо про наше «я», чому духовні практики наполягають на необхід-
ності «позбутися від его» і чи є в цих закликах науковий сенс.
Що таке «я»
«Я» - це відчуття, яке ми можемо мати тільки
по відношенню до самих себе: ніхто інший не
може назвати нас «я», і ми не можемо відчути
себе «собою» іншої людини. Ми дивимося на світ
ніби через вічко цього «я», а ще точніше - його
очима. Саме відчуття власного «я» відрізняє нас
від інших людей, які переживають схожий досвід,
працюють в тій же професії, носять той самий
одяг і мають таке ж ім’я.
«Я» стає ниткою, на яку нанизуються намистини
наших спогадів, емоційного досвіду, особистої
історії, переконань, принципів і політичних по-
глядів.
На стрижні «я» виростають ідентичності: гендер-
ні, професійні, національні, культурні, релігійні -
їх психолог і парламентер Деніел Шапіро називає
головною причиною людських конфліктів, тому
що ми готові боротися за них і вмирати, впевнені
в них, як в абсолюті. Ми проводимо все життя,
6
створюючи імперію навколо «я», обираючи, що
правильно його описує, а що ні. Але чи існує
наше «я» так, як ми собі це уявляємо, дивлячись
у дзеркало і відзначаючи, що нова сорочка від-
мінно відображає наш внутрішній світ?
Як мозок створює «я»
Питання про те, чому існує свідомість, філософ Девід
Чалмерс назвав «важкою проблемою свідомості» - і її
неможливо вирішити, принаймні зараз, коли філосо-
фи, психологи і нейрофізіологи навіть не зійшлися в
єдиній думці про те, що є свідомість. Наука також не
може відповісти на питання про сутність свідомості
і не може локалізувати в мозку його ядро - відчуття
«я».
Річард Девідсон, психіатр, психолог, автор книги «Змі-
нені риси характеру»:
«Спроби знайти якийсь спеціальний відділ в мозку, що
відповідає за відчуття» я «, не увінчалися успіхом. Ці
дані свідчать про те, що чим би це «я» не було, воно
не розташоване в якійсь конкретній зоні, а, швидше за
все, розподілене».
7