ПРО «Я»
Всі ці явища завжди залежать від величезної кількості
чинників - значить, в них немає сталості, так як причи-
ни мінливі; а оскільки вони не можуть взяти і змінитися
довільно, то вони не є вільними. Нам може здаватися,
що щось незмінне, - але тільки через неуцтво. Напри-
клад, наше тіло не може раптом взяти й змінитися,
на нього впливають спадковість, харчування, клімат,
гормональний фон, фізична активність, якість сну і
багато іншого. Але якщо ми знаємо, як і що впливає на
тіло - ми можемо змінювати його, наприклад, співвід-
ношення жирової і м’язової маси, рівень гормонів і
багато іншого. Незабаром тіло можна буде редагувати і
на генному рівні. Так само ми можемо поставитися і до
власного «я».
Буддизм вже дві з половиною тисячі років напо-
лягає на тому, що переконання в об’єктивному
існуванні незмінної сутності «я» - омана. Анат-
мавада - вчення про відсутність індивідуальної
безсмертної душі - викликає на Заході цілий
спектр реакцій від нерозуміння до обурення.
Дуже часто помилково вважають, що буддизм
повністю заперечує існування світу і визнає одну
тільки порожнечу - а від цього твердження один
крок до абсурдизації всього вчення, яке стає
абсолютно непридатним да життя. У це можна
повірити лише на короткий проміжок часу, коли у
вас розігралася психіка!
і обізнаним учням розповідав про НЕ-існування
«я» і навіть радив відмовитися від міркувань і
роздумів від першої особи, щоб зруйнувати тонку
прихильність до ідеї особистості. Наприклад,
замість «я сприймаю» слід було говорити «відб-
увається сприйняття» - це дозволяло його учням
послабити фіксацію на власному «я» і звільнятися
від чар мови, в якій форма першої особи ніби
автоматично передбачає існування унікального
суб’єкта, який переживає.
Що значить, що «я» пустотне Буддійське поняття ан-атти (не-душі) відносить-
ся не тільки до людини, а до всіх явищ. Мається
на увазі не бездушність і безсердечність світу, а
відсутність в ньому сталості. Якщо є універсальна
душа, яка не народжується і не вмирає, то носій
цієї душі повинен бути незмінним і вічним. Це
повністю суперечить нашому досвіду і тому, що
ми спостерігаємо в світі. Немає ніякої сталості:
сьогодні мігрень, завтра печія, а післязавтра і
зовсім вставати з ліжка не хочеться - завжди
щось свіженьке.
У індуїзмі, який є більш древнім, ніж буддизм,
атманом називалася індивідуальна вічна без-
смертна незмінна душа, і буддисти досить
по-бунтарськи повелися, приставивши до неї
негативну частку «ан-» і отримавши дивне слово
«ан-атман» - не-душа. Однак Будда попереджав
про невірність обох крайніх підходів: як від віри
в існування безсмертної душі, так і від матеріалі-
стичного нігілізму. Коли Будда говорив: «Як на порожнечу дивися
ти на цей світ», - він мав на увазі необхідність
помітити цю мінливість і навчитися нічого не
сприймати як обов’язкове та постійне. Це зовсім
не нігілізм і заперечення всього, навпаки, -
заклик знайти коріння явищ, вивчити їх і навчи-
тися керувати ними. В одній з проповідей Будда
запитує в учнів, чи є у світі сталість: форми,
почуття, сприйняття або навіть самої свідомості.
Погляд на «я» як на ілюзію - не нігілізм, а досить
тверезий підхід до аналізу природи відчуття «я» з
далекосяжними практичними висновками.
Потрібно лише правильно перекласти його на
сучасну мову.
Якщо ми проаналізуємо себе і своє життя, то побачимо,
що багато, здавалося б, постійних речей є мінливими.
Плакати, які висіли в дитинстві на стінах і були святи-
нею, давно викинуті, шкільна любов усього життя забу-
та, те, що нам здається важливим, що нас турбує, що
ми любимо - змінюється з роками. Змінюється і наше
тіло, змінює форму, зростає, товстішає, худне, старіє і
розкладається.
Трансформуються і наші риси характеру під впливом
обставин: нова робота виганяє з гуманітарія сором’яз-
ливість, а одруження перетворює клубного вовка в
пивного домосіда.
Тобто наше «я» - досить непостійна штука, і багато
людей можуть з подивом відзначити, що їхні 15-, 25- і
35-річчя відзначали три надзвичайно різних особисто-
стей.
Буддизм пропонує ставитися до відчуття незмінного
«я» як до уявної конструкції, зарядженої силою звички.
Вчення розповідає про те, що можна позбутися від
цієї звички створювати своє я і перестати прагнути до
дофамінових заохоченнь. Це і є шлях до звільнення
(або нірвани) - такого розуміння причинно-наслідкових
зв’язків, яке дозволяє бачити їх, нейтралізувати і прий-
мати рішення незалежно від діючих причин. Перервати
ланцюг причин і наслідків повністю - те, що називаєть-
ся «покинути вир сансари».
Більш зрозумілою мовою це означає, що ми можемо
чинити розумно: вільно і незалежно, спираючись на
необхідність поточного моменту, а не на звички, авто-
матизми і стереотипи. Адже, відверто кажучи, далеко
не все, що нам здається властивим самому собі, дуже
корисно. В основному ми складаємося з випадковостей
і універсальних психофізичних патернів: гніву і радості,
втоми і енергійності, жадання і апатії, агресії і підпо-
рядкування і т. д.
Слідом за просунутими практикуючими ми теж може-
мо спробувати не використовувати «я»-конструкція в
аналізі своїх станів - і в цьому сенсі нам дуже допома-
гає нейрофізіологія.
Замість того щоб сказати «я злий» і створити цілу
суб’єктивну реальність, а потім її захищати, ми можемо
сказати: «моя мигдалина щось надто збудилася» - і
працювати з цим фактом як з окремим явищем.
Наука довела, що відділення відчуттів від «я» -дискур-
са дозволяє змінити те, як саме ми їх переживаємо.
Матеріалістично налаштованим непосвяченим
він проповідував про душу, а більш розвиненим
10
11