січових стрільців, вінчав і хрестив дітей
із сімей членів УПА, не визнав Львівського собору 1946 р., служив літургії
в греко-католицькому обряді».
Паралельно з боротьбою проти
повстанців комуністична влада влаштувала в селі колгосп, а в дворах вивезених селян — тваринницькі ферми. Водночас відновлено діяльність
школи: з початкової вона набула статусу семирічної, а з 1968 р. – і восьмирічної. У 1985 р. у селі збудовано дитячий садок.
У серпні 1962 р. Березину без відома її мешканців приєднано до Роздолу
й село перестало існувати як самостійна адміністративна одиниця. Велику
частину його земель вилучено СРСР
під кар’єри сірки для потреб нового великого заводу. Того ж року в Березині
закрито церкву, а бібліотеку сільської
читальні передано до Роздолу. Щоправда, Покровський храм селяни не
дали перетворити на склад чи ферму,
як це часто робили голови колгоспів
по селах. У Березині ж церква стояла
пусткою, селяни час до часу навідувалися до неї й прибирали приміщення.
5 листопада 1988 р. відбувся збір
села за участю бл. 500 осіб. Березинці
вирішили боротися за відновлення
історичної назви поселення в старих
межах і відкриття церкви Покрови
Пресвятої Богородиці. А вже 18 лютого 1989 р. у церкві відправлено першу
офіційно дозволену радянською владою літургію.
Намагання селян відновити існування поселення в старих межах були
довершені 7 лютого 1991 р. Тоді виконавчий комітет Львівської обласної
ради вніс зміни до адміністративно-
територіального устрою Миколаївського району й утворив Березинську
сільську раду з центром в селі Березина. Того ж 1991 р. березинська школа
з дев’ятирічної перетворилася на середню. У 1992–1993 рр. у Березині
розпочато будівництво громадського центру, куди має ввійти будинок
«Просвіти», проте це будівництво донині залишається незавершеним.
23 серпня 1992 р. у селі урочисто відкрито пам’ятник воїнам УПА.
13 жовтня 1996 р. з нагоди 140-річчя від дня народження Івана Франка йому було встановлено й освячено пам’ятник біля школи. У 2000 р.
у Б B