в 1620 р. Польське військо було розгромлено під Цецорою в Молдавії.
Татарські загони, скориставшись беззахисністю українських земель, жахливо пограбували Галичину. У 1772 р.
територія району ввійшла до складу
Австрійської імперії.
Уряд заохочував переселення німецьких колоністів на галицькі землі.
Так, на землях с. Добряни було засновано німецьку колонію Дорнфельд
(тепер с. Тернопілля), а в с. Красів —
колонію Рейхенбах.
Зміна польської влади австрійською змінила життя народу на краще (припинилися шляхетські міжусобиці, почалося упорядкування).
У 1773 р. Дроговизьке староство,
до складу якого входили Миколаїв
і дев’ять навколишніх сіл, були внесені в розпис державних маєтків
та оцінені в 153180 римських золотих.
У 1820 р. це староство купив польський граф Станіслав Скарбек за
178630 ринських золотих. Він став
фактичним господарем Миколаєва.
Тепер жителі міста мусили платити
як державні податки, так і платежі на
користь графа за користування землею, пасовищами, пасіками. Жителі
передмістя мали виконувати панщину. Скарбек був одним з найбагатших людей в Австрійській імперії. Він
був засновником притулку для сиріт
і людей похилого віку, тому й виділяв
досить значні кошти на його утримання. Майже половина земель, значна частина лісів, пасовищ і сінокосів
належала земельним магнатам, які на
території Миколаївщини були в основному поляками. Селянство краю не
хотіло миритися з тяжким станови-
12
щем і піднімалося на боротьбу проти
соціального й національного гніту.
У 1846 р. вибухнуло повстання. У той
час с. Велика Горожанка стало одним
з центрів підготовки польського повстання проти Австрії. Скасування панщини у 1848 р. не влаштовувало селянство, яке сподівалося одержати землю,
ліси, луки й пасовища. До нашого часу
в більшості сіл Миколаївського району збереглися пам’ятні хрести, установлені громадами на пам’ять про
скасування панщини в Галичині.
До поча