Реакція сільського населення на вимогу виконання обов’ язкового мінімуму колгоспного трудодня...
Рада у справах колгоспів при Уряді СРСР у вересні 1948 р., звітуючи про результати реалізації Указу, відзначала, що « в результаті проведених заходів у колгоспах значно підвищилась трудова дисципліна, збільшився вихід на роботу колгоспників, які раніше не брали участі в суспільному виробництві ». Згідно із інформацією відділу спецпоселень МВС СРСР, за період з 1948 до початку 1953 рр. було виселено 33 266 колгоспників і 13 598 членів їх сімей. У 1948 р. виселили 27 335 осіб 26. З УРСР на кінець серпня 1948 р. виселили понад 9 тис. колгоспників, з ними виїхали майже 3 тис. членів сімей 27. Українські дослідники І. Волков та В. Гаврилов стверджували про динаміку зростання кількості засуджених, як більш дієвого впливу на селян і зменшення кількості виключених, з огляду на брак робочої сили в колгоспах. На рівні України цей показник коливається від 420 тис. в 1946 р. до 358 тис. в 1948 р. 28
Станом на 5 березня 1956 р. за інформацією ЦК КПУ до Чернігівської області повернулося лише 279 осіб, які були вислані за невироблення колгоспних трудоднів, у Вінницьку область— з 1131 осіб висланих повернулося 685 29.
Однак М. Хрущов був впевнений у необхідності подібного кроку і жорсткого партійного контролю за виселенням. На пленумі ЦК КП( б) У 25 травня 1948 р. він заявив: « Боротьба за зміцнення трудової дисципліни в колгоспах, за зразкову організацію праці повинна весь час знаходитися в центрі уваги парторганізацій. Борючись з ледарями, із злісними порушниками дисципліни, з паразитуючими елементами сільські комуністи […] розчищають шлях для ще більш успішного просування вперед по шляху до комунізму » 30.
Остаточне закріплення за колгоспом селян стало причиною масових втеч з села. Міністр юстиції СРСР К. Горшенін доповідав 25 грудня 1950 р. секретарю ЦК ВКП( б): « Міністерство юстиції вважає, що колгоспники, які не виробили обов’ язкового мінімуму трудоднів у зв’ язку із самовільним, без дозволу колгоспу відходом у відхід, повинні нести відповідальність за указом від 13 квітня 1942 р. за той період, протягом якого вони пішли з колгоспу, із відбуттям покарання за місцем роботи ». Пропонувалося карати також дітей колгоспників, які досягли 16-річного віку навіть у випадках, коли їх членство не було оформлено у колгоспах. Дана пропозиція не була прийнята 31. Однак у разі її прийняття « колгоспне кріпосне право » набуло б правового підґрунтя.
Але у червні 1952 р. президія Ради у справах колгоспів при Раді Міністрів СРСР констатувала, що у 1951 р. майже 63 тис. колгоспників не виробили обов’ язкового мінімуму трудоднів. Так, у Бобровицькому районі Чернігівської області не виробили мінімуму трудоднів у 1951 р. 20 %, Остерському— 21 %, Добрянському— 32 % працездатних колгоспників 32. Стало очевидним,
67