Діяльність УТГІ в контексті легального видавничого руху періоду Другої світової війни
307
Картину розвитку установ Чехо-Словаччини, в тому числі й УТГІ, на тлі культурного життя еміграції, із використанням архівних джерел, відтворено в окремому додатку під назвою « Українська наукова і культурницька еміграція між двома світовими війнами » до перевиданого в 1993 році збірника лекцій « Українська культура » 4. Микола Зайців у ювілейному виданні до 50-річчя заснування УГА і 40-річчя УТГІ запропонував періодизацію, яка враховує відмінності різних етапів розвитку обох установ 5. Спираючись на неї, назвемо сутнісні моменти інституційної історії УГА-УТГІ. На першому етапі( 1922 – 1935) УГА отримала найбільш сприятливі умови праці— державну фінансову підтримку, розгалужену структуру( 3 факультети, 59 кафедр), повноцінний викладацький і студентський контингенти, а тому могла провадити навчальну( аудиторну і заочну), науково-дослідну і видавничу роботу в найбільшому обсязі. На другому( 1935 – 1945)— у зв’ язку з припиненням фінансування і формальним закриттям установа перетворилася на вищу школу суто заочного навчання. Й оскільки навчальний процес вівся кореспонденційним способом з використанням власних посібників, то їх продукування і поширення стало пріоритетною ділянкою, єдиним джерелом матеріального виживання, врешті визначальною рисою цього етапу розвитку. Третя стадія( 1945 – 1952) минала в американській окупаційній зоні, у Баварії( Реґенсбурґ-Мюнхен), де за наявності великої маси студентів і професорів, що в кінці війни емігрували з різних куточків України, УТГІ налагодив небувалу дотепер аудиторну навчальну роботу. Четвертий етап( початок 1950-х) окреслився на тлі масового виїзду українців за океан— до Сполучених Штатів Америки, Канади, Південної Америки, Австралії, коли за браком слухачів і викладачів УТГІ перетворився на науково-дослідний заклад. Треба наголосити, що для спільного, об’ єднаного розгляду історії УГА й УТГІ дослідники мають природні підстави: інститут був заснований і деякий час знаходився в структурі академії, а після ліквідації останньої став єдиним спадкоємцем і втілювачем її освітньої концепції.
Згадані вище праці демонструють значний інформаційний потенціал з погляду наскрізного вивчення інституційної історії УТГІ. Мета цієї публікації— окремо дослідити діяльність установи в період Протекторату Чехії і Моравії, значно менше відображений в перелічених статтях, який, однак, має виразну специфіку порівняно з перед- і післявоєнним часом і заслуговує на більш прискіпливу увагу.
Розкрити зміст роботи УТГІ в роки Другої світової війни, механізм продукування і поширення підручників, умови й порядок пересилки літератури за східні межі Протекторату, пролити світло на взаємини установи з окупаційними контролюючими органами дозволяють матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України( фонд