Додатки
Михайло Рудницький, « Трагедія гумориста » У кн.: Вячеслав Будзиновський, Як чоловік зійшов на пана. Автобіографія автора( Львів, 1937), c. 7 – 11.
Сава Савич, « Де-що про Німців-колоністів в Галичині », Діло 180( 12( 24) серпня 1891): 1 – 2; 182( 14( 26) серпня, 1891): 1 – 2; № 183( 14( 26) серпня1891): 1 – 2. Євген Сверстюк « Іван Котляревський сміється », Сучасність 1972, травень, № 5, с. 35 – 49.
Ф [ илип ] С [ вистун ], Ч∆мъ есть для насъ Шевченко? Критичное розсужденіе( Львов, 1885).
І. Свєнціцький, « Дещо про науку, літературу і мистецтво Галицької України за останніх 40 літ », Діло 10. 14 січня 1928 р., с. 15.
С. І. Світленко, Народництво в Україні 60-80-х років XIX століття. Теоретичні проблеми джерелознавства та історії( Дніпропетровськ, 1999).
М. І. Сенів, « Особові власні імена церковно-слов’ янського походження( український жіночий іменнник 14-поч. 19 ст.», Л. М. Помпа, ред. Українська історична та діалектна лексика( Київ, 1985), с. 137 – 144.
Роман Сербин, « Життя й діяльність Сергія Подолинського: біографічний нарис ». У кн.: Роман Сербин. Тетяна Слюдикова, упор. Сергій Подолинський. Листи та документи( Київ, 2002), с. 43 – 100.
Ліля Сирота, « Від Франкових образів до образів Івана Франка », Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність 9( 2001): 556 – 566.
Франк Сисин « Отчизна в українській політичній культурі початку XVIII ст.», Україна модерна 10( 2006, у друці).
М. Степняк. « Іван Франко та Б. Прус( Ще до історії“ Боа констріктор”)», Червоний шлях 1( 1929): 174 – 186. В. Стефаник, « Поети і інтелїґенція », ЛНВ Т. 2, кн. 6( червень 1899): 23 – 24. O. С. Стрижак, « Франки( матеріали до“ Етимологічного словника етнонімів України)”». У кн.: І. Є. Єфименко, ред. Актуальні питання антропоніміки. Збірник матеріалів наукових читань пам’ яті Юліана Костянтиновича Редька( Київ, 2005), с. 218 – 229.
Кирило Студинський, « Іван Франко і товариші в соціалістичнім процесі 1878 », Україна 6( 1926): 56 – 114.
Остап Терлецький, Галицько-руське письменство 1848 – 1865 на тлі тогочасних суспільно-політичних змагань галицько-руської інтеліґенції( Львів, 1903).
Омелян Твардовський, « Нагуєвичі – село Івана Франка » У кн.: Лука Луців, ред. Дрогобиччина – земля Франка.( Ню Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1973), с. 328 – 341(= Наукове Товариство ім. Шевченка. Український архїв. Т. XXV).
Богдан Тихолоз, « Іван Франко – філософ( До характеристики стилю та еволюції мислення)», Сучасність 12( грудень 2002): 106 – 119.
О. Ю. Турій, Греко-католицька церква в суспільно-політичному житті Галичини, 1848 – 1867. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидати історичних наук( Львів, 1994).
[ Д. Танячкевич ], Соціялисты межи семинаристами?! Студія на нашôмъ церковнонароднôмъ поли( Львôв, 1877), с. 37 – підпис: О. Обачный. ô ô ô
580