Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Seite 444
Примітки
Зазвичай виділяють ще й інші характерні риси традиційного суспільства: низький
рівень сільськогосподарської техніки, географічної та суспільної мобільности, а також
панування патріярхальної сім’ї. Ці риси є, однак, вторинними і, як я показую у розділі
«Загадки Франкового народження», беззастережно вважати їх характеристиками
традиційного суспільства не можна, бо насправді певний рівень географічної та
суспільної мобільности йому властивий. Наважуся ствердити, що наші уявлення
про традиційне суспільство часто виведені з нашого знання про суспільство сучасне:
першому ми приписуємо риси, що їх уважаємо протилежними до рис другого. Таким
чином ми конструюємо образ традиційного суспільства, рідко коли замислюючись і
перевіряючи, якою мірою вони відповідають конкретним історичним обставинам.
10
Див., як приклад, Франкову статтю про стан греко-католицької церкви перед авст
рійською анексією Галичини: І[ван] Ф[ранко], «До історії руської церкви в послідних
часах Річипосполитої польської», Зоря, 1886, №4, 15 (27) лютого, с. 67–68.
11
Barry Smart, «Modernity, Postmodernity, and the Present», у виданні: Bryan
S. Turner, ред., Theories of Modernity and Postmodernity, London, 1990, с. 16–17.
12
Одне з найкращих обговорень цих проблем див.: Hans-Ulrich Wehler, Die Geg-
enwart als Geschichte. Essays, München, 1995, с. 13–59.
13
Jacques Le Goff, History and Memory, New York, 1992, с. 21–50.
14
Zygmunt Bauman, «Modernity», у виданні: Joel Krieger, ред., The Oxford Compan-
ion to Politics of the World. Second Edition, Oxford, 2001, с. 551.
15
Про конфлікт між економічною та (відсутньою) політичною модернізацією у
випадку Донбасу див.: Theodore H. ‑Friedgut, Iuzovka and Revolution, т. 1, Life and
Work in Russia’s Donbass, 1869–1924, Princeton, 1989.
16
Обґрунтування цієї тези див.: Adrian Hastings, The Construction of Nationhood.
Ethnicity, Religion and Nationalism, Cambridge, 1997; див. та