Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1

Частина друга. Франко та його суспільство Ґете – т.є. таких писателів, про котрих знали, що вони – «великі», «генії», але не знали докладно, в чім лежить їх великість, в чім проявився їх геній». [26: 5] Драгоманов був першим, хто взявся критикувати Шевченка за його «відсталість» 64 . Ще гострішою була його реакція на клерикальну версію культу Шевченка, яку витворили у Галичині народовці 65 . Йому вторив Павлик 66 . Франкова критика не була ані такою систематичною, ані такою радикальною [див.: 26: 161–162]. Важливішою була інша його функція: він ніби дописував те, чого не було у Шевченка, пристосовуючи українофільство до нових умов. Для свого покоління він виконував таку саму функцію, що Шевченко – для попереднього. Ще за молодих років Франка порівнювали з Шевченком. Але для покоління 60-х це порівняння мало радше неґативний характер. Один із його чолових представників о. Данило Танячкевич писав у ли

Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | Page 404