Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота Prorok_u_svoii_vitchyzni_Franko_ta_ioho_spilnota_1 | 页面 245
О
дним із найпоширеніших образів Івана Франка є уявлення про нього
як про селянського сина. Франко великою мірою сам створив і
поширив його. За різних обставин і різних нагод він називав себе
«мужиком» [2: 186], писав чи говорив про себе як вигодованого
«чорним селянським хлібом і працею твердих селянських рук» [31: 31], як про
«селянського сина, що завжди стояв близько до життя своїх братів і свояків у
селянському каптані» і був готовий «віддати свої сили на службу селянських
інтересів» [34: 373]. Українські радянські й нерадянські франкознавці
наголошували «селянськість» Франка, бо і тим, і тим це давало зручну
стартову точку для побудови відповідного наративу: у першому випадку він
ставав речником пригнобленого класу – селянства, ще не зовсім пролетаріяту,
але вже достить близького до нього; у другому – речником пригнобленої
селянської (недержавної, неісторичної, плебейської) нації, і його особисті
успіхи ототожнювалися з успіхами покривдженого, погордженого всіма
народу 1 .
Насправді селянська самототожність Франка багато в чому надумана.
Вона була результатом його ідейної еволюції у молодечому віці, коли він, під
впливом Драгоманова, став ототожнювати себе з селянством і селянськими
інтересами. Про це перевтілення Франка тут уже було сказано. Тепер
нас цікавитимуть інші питання. Перше: які наслідки воно мало для самого
Франка та його творчости? Друге: наскільки цей його образ був успішним чи
переконливим для селян й інтеліґенції – двох головних груп, які мали стати
головними споживачами міту «Франко – селянський син»?
Велика трансформація
Упродовж усього «довгого» XIX століття селянство Центральної та
Східної Европи пережило велику трансформацію, яка дуже змінила спосіб
245