Територіальні реформування Павла І досить швидко звелися нанівець у зв’ язку з державним переворотом 11 березня 1801 р., а саме вбивством імператора і зведенням на престол його сина Олександра І. Згідно « Маніфесту » нового царя, який проголосив повернення до засад політики Катерини ІІ, було здійснено адміністративно-територіальну реорганізацію. Вже указ від 9 вересня того ж року передбачав створення замість Малоросійської губернії двох інших – Чернігівської та Полтавської з подвійним набором урядовців, поліцейського та судового апарату. Проте повітовий поділ залишився незміним 173.
Коли ж конкретно говорити про параметри та склад Малоросійської губернії, то, словами тогочасного документа, вони виглядали так: вона « составленная при возстановленіи своем из намесничеств: Новгород-Северскаго, частей: Черниговскаго, Кіевскаго и Екатеринославскаго; разделена на двадцять поветов: Черниговской, Козелецкой, Переяславской, Пирятинской, Золотоношской, Хорольской, Кременчугской, Полтавской, Зеньковской, Гадячской, Лубенской, Роменской, Прилуцкой, Нежинской, Сосницкой, Конотопской, Глуховской, Новгород- Северской, Стародубской и Мглинской.
Простирается в долготу по меридіану на четыреста восемдесят сем, в широту по пареллу екватора от дев’ яносто четырех до двухсот п’ ятдесяти четырех верст. Ограничивается губерніями: с северной стороны Смоленскою и частьми Белорусскою и Орловскою; с восточной частью Орловскою, Курскою и Слободско-Украинскою; с южной Новороссійскою; с западной Кіевскою, Минскою и частью Белорусскою » 174.
На той час у межах губернії значилось 20 « статних » міст: Чернігів( губернський), повітові – Козелець, Переяслав, Пирятин, Золотоноша, Хорол, Кременчук, Полтава, Зіньків( Зеньків),
173
О возстановлении п’ яти губерний и о подчинении пограничных губерний военным губернаторам: Именной, данный Сенату, 9 сентября 1801 р. // ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. ХХVІ. – № 20004. – С. 775-777.
174
Топографічний опис Малоросійської губернії 1798-1800 років // Описи Лівобережної України. – С. 24.
75