З усього видно, ще раз наголосимо на цьому, що Катерина ІІ з ненавистю ставилась до залишків козацької автономії й зокрема до її полково-сотенного устрою. З листування імператриці з графом Румянцевим видно, що вона дуже поспішала перекроїти Україну – відкрити намісництва, а тому кілька разів призначала, але відкладала час їх урочистого проголошення через затримку в зборі матеріалів 153.
Як бачимо з наведеного вище фактажу, в формуванні територій усіх трьох намісництв простежувалось мало логіки, не врахо вувались і традиції попереднього устрою. Наприклад, до якогось повіту могло ввійти декілька сотень 2-х, а то й 4-х полків. Трапля лись випадки, що до повіту приєднувалось якесь одне село з всього кількома хатами. Так, до Городиського повіту з полку Переяславського, сотні Кропивнянської було долучено лише 1 слобо ду, де налічувалось 15 хат, а в них 16 душ чол. статі. До Золотоніського повіту з Лубенського полку, сотні 2-ої Полкової включене тільки 1 село, де мешкало 631 особа чол. статі в 309 хатах.
Згідно з « Історичним і географічним описом Київського намісництва 1787 р.» воно « по геометрическому исчисленію » займало площу в 3973785 дес. 154 У містах проживало 61847 осіб, а в повітах – 736936, серед них: князівських родів – 6; графських – 3; дворянських родів – 1175; різночинців – 8725; « духовно-світського сану » – 4795; монахів – 349; монахинь – 382; купців – 701; міщан – 23145; козаків – 303316; казенних поселенців – 105306; поміщицьких селян – 301064; різночинських і козацьких підсусідків – 49785 осіб 155. Щодо управління зазначено: « Светскіе правительства установлены в нем сообразно высочайшему « Учрежденію о губерніях »( 1775 р. – О. Г.), но суд производят по прежде употребляемому в сем крае, в
153
Федоренко П. [ Передмова ] // Опис Новгород-Сіверського намісництва. – С. ХVІІІ.
154
Описи Київського намісництва. – С. 176.
155
Там само. – С. 178. 69