намісництва) досягла 60 верст, а ширина( від Лохвицького до Зіньківського, в районі урочища Громадське) – 40 верст.
Зіньківський повіт також складався з частин того ж полку, 10 сотень( 1, 2 і 3 Зіньківська, а саме хутори в них, Грунська, Куземинська, 1, 2 і 3 Опішнянська, 2-а Ковалевська, Лютенська). На сході він межував з Охтирським і Краснокутським повітами( обидва Харківського намісництва); на півдні – з частиною Полтавського полку( Катеринославське намісництво); на заході – з Миргородським і Гадяцьким; на півночі – знову з Охтирським. Довжина( від Охтирського до Полтавського) становила 48 верст, ширина( між Охтирським і Миргородським) – 30 верст.
Як бачимо, вся територія полків, а в них сотень, була штучно пошматована і, на перший погляд, хаотично складена в межах не лише різних повітів, а й намісництв. Повтори назв одних і тих самих сотень свідчать про те. Доволі показовим у цьому контексті є приклад з 1, 2 і 3 Полковими сотнями Гадяцького полку, які опинилися в складі одноіменного повіту, а хутори в них відійшли до Зіньківського повіту. Більше того, 3-я Полкова( Гадяцька) також зазначена в складі Глинського повіту. Деякі частини інших сотень Гадяцького полку приписали до Лохвицького повіту. Цілком очевидно, що порівняно часті « реформування » на території Гетьманщини протягом ХVІІІ ст. спричинили не тільки рясноту понять і термінів: полк, повіт, комісарство, намісництво, губернія тощо, а й плутанину в їх сприйняті та застосуванні місцевими жителями. Так, джерела 80-90-х років зафіксували часте застосування замість поняття « намісництво »( Київське, Новгород-Сіверське, Чернігівське) « губернія ». Це, наприклад, знайшло своє яскраве відображення в праці О. Шафонського « Черниговского намесничества топографическое описание …». Навіть після ліквідації полково-сотен ного устрою і заміни його на повітовий у народі ще довго побутувало поняття « полк ». Наприклад, виходець з такого-то полку, аж ніяк не повіту. Водночас царським урядом здійснювалось прискорене стирання однієї з характерних рис ментальності козацтва – усвідомлення приналежності до певної військово- адміністративної одиниці – сотні чи полку.
59